Відверто кажучи, всі ці роки я дуже пишалася собою адже, незважаючи на всі проблеми, які були в моєму житті, змогла виростити справжнього чоловіка зі свого маленького синочка. Чоловік покинув нас, коли нашому маленькому синові не було й року, він пішов до іншої жінки. Я його ніколи не шукала, та й він не виявляв ніякого бажання зустрітися зі своїм “невдалим” сімейством.
Так і жили ми. Минали роки, мій хлопчик змужнів і одружився на дуже милій дівчинці, яка змогла стати мені справжньою донькою, про яку я мріяла так багато років. Вона народила мені онука, про якого я так мріяла, якого дуже сильно люблю та шаную. Я раділа, що у них в сім’ї все так чудово складається, дуже тішилася, що у нього хороша дружина і проблем в сім’ї немає.
Та, несподівано, в один день все змінилося. Прогулюючись в парку разом з онуком, я стала свідком дуже цікавої зустрічі, яка перевернула моє уявлення про сина, як про зразкового сім’янина. На одній з терас вуличного кафе він стояв з незнайомою мені, але дуже молодою та красивою, жінкою. Я добре знаю свого сина, тому по його усмішці, поведінці, я зрозуміла, що то за жінка і в чому вся справа.
Я настільки була вражена тим, що відбувається, що ледь зуміла відвести свій погляд і відійти подалі, щоб дитина не впізнала свого батька, щоб ми не зустрілися з ними, я б тоді і слова не могла б мовити. Бо я не знала, що робити та як правильно вчинити, тому вирішила не поспішати, а все продумати.
Прийшовши додому, я не змогла зізнатися невістці в тому, що побачила. Замкнувшись в собі, я чекала вечора, щоб подивитися синові в очі і задати хвилююче мене питання. Але він не прийшов додому. Невістка сказала, що у нього щось трапилося непередбачуване на роботі і йому довелося залишитися на чергуванні. Як я плакала в цю ніч, адже знала, чим це може закінчитися і де зараз моя дитина.
Я не могла зрозуміти, що його не влаштовувало в своїй дружині. Розумна, працювала на престижній роботі, завидна красуня і чудова господиня, яка ні словом, ні ділом ніколи не образила ні мене, ні вже точно його!
Мені було важко усвідомити те, що на таку зраду здатний мій син, моя власна дитина, в яку я вклала всю свою душу, всю себе. Той, кому я вірила більше всіх.
На наступний день я не витримала і поїхала на роботу до сина, щоб поговорити з ним відверто. Його роздратування не було меж. Він вперше так говорив зі мною, мовляв, не лізь туди, куди не потрібно, не псуй мені життя і не вмішуйся у мої справи. Адже це виявляється тільки його життя і його рішення, а мене воно не стосується. Але як же не стосується? Адже я теж у відповіді перед невісткою та онуком. Я їх люблю, вони моя сім’я.
Як далі жити? Робити вигляд, що я нічого про походеньки свого сина не знаю і, можливо, син візьметься за розум і залишить ту жінку, або ж поговорити по душам і розповісти все його дружині. Але в цьому випадку, я практично впевнена, що невістка не пробачить чоловікові, і мій онук буде рости без батька. А я точно знаю, як це важко залишитися одній жінці існувати з малою дитиною без підтримки чоловіка.
Наші відносини з сином зіпсувалися зараз зовсім. Ми перестали спілкуватися з ним, як колись, а я не можу дивитися в очі його дружині. Вона бачить зміни, що відбуваються, але щиро не розуміє в чому справа. Намагається нас помирити з моїм сином, наївна моя невісточка. Чим далі – тим гірше. Що ж робити? Як бути мені в такій ситуації? Вони моя сім’я, моя рідня, я люблю їх усіх. Якщо розповім правду дружині свого сина, сама зруйную свою родину назавжди.
