Так вийшло, що сина свого я виховувала сама, і було мені не легко, бо я все життя пропрацювала вчителькою, зарплата у мене була невисока, я постійно брала підробітки. Жили ми з моєю мамою, вона мене дуже підтримала тоді.
З чоловіком ми розлучилися тому, що він захотів піти з сім’ї, йому просто набридло виконувати свої обов’язки. Він навіть не пішов до іншої, він просто пішов. Спочатку жив у своїх батьків, а потім переїхав за кордон, йому вдалося виїхати в Лондон.
Відразу після розлучення він про нас з сином забув. За 20 років жодної копійки не передав. Але свекри, наче відчуваючи свою вину, часто брали онука до себе на вихідні. Я не перечила, бо ж вони рідні бабуся і дідусь. Грошима вони особливо не допомагали, хіба що на день народження дарували якусь символічну суму.
Син бачив, як мені одній важко, і все обіцяв, що як виросте, тоді він мені купить все, що я захочу. І справді, син після закінчення університету поїхав по програмі обміну студентами за кордон, провчився там ще два роки, а потім йому запропонували дуже гарну роботу і він залишився.
Зараз син живе в Празі, він одружений, має синочка. Я періодично їжджу до них, особливо коли на початку треба було з дитиною допомогти невістці.
Тим часом син виконав обіцянку, і збудував в Україні будинок, записав його на мене, нещодавно я туди переїхала. Мами моєї давно не стало, нашу квартиру я продала, а гроші віддала сину, сама тепер живу в дуже шикарному будинку, навіть самій не віриться.
А місяць тому в моєму житті з’явився колишній чоловік. Він знайшов мене і почав говорити про те, що він також має право на цей будинок, тому що це і його син також. Це ж треба, коли він згадав про те, що у нього є син.
Я не знаю, що він 20 років робив, але не заробив нічого, до того ж, зараз занедужав і йому потрібні гроші. Житло теж потрібне, бо в квартирі батьків живе його сестра з сім’єю, там місця нема, от він і вирішив згадати, що у нього є дружина і син.
Не знаю, що робити, з однієї сторони не хочу про це розповідати сину, щоб його не турбувати, але з іншої – мені шкода колишнього чоловіка, чисто по-людськи хочеться йому якось допомогти.
