Одного разу сиділа швачка на березі річки, вишивала, та випадково випустила наперсток в річку. Заплакала швачка гіркими сльозами. З’явився перед нею Джин і запитав:
– Про що плачеш, жінка?
– О, мій наперсток впав у воду, а я тільки цією справою можу заробляти і підтримувати мою сім’ю!
Тоді Джин дістав з води золотой наперсток з сапфірами.
– Це твій?
– Ні.
Тоді дістав він золотой наперсток з рубінами.
– Це твій?
– Ні.
Тоді дістав він простенький шкіряний наперсток.
– А це твій̆?
– Так, це мій! – зраділа швачка.
Джин оцінив чесність жінки і подарував їй̆ усі три наперстки.
Через декілька років ця ж швачка гуляла біля річки з чоловіком, і раптом чоловік впав у річку і не з’явився на поверхні води.
Заплакала жінка, і знову з’явився Джин і вирішив допомогти їй.
Витягнув він з води Джорджа Клуні.
– Це твій чоловік?
– Так, – відповіла швачка.
– Ти ж зараз збрехала! – розсердився Джин.
– Так, я збрехала, – заплакала жінка. – Пробач мені, і вислухай.
Якби я сказала “ні”, ти б витягнув з води Бреда Пітта. Якби я знову сказала “ні”, ти б витягнув мого чоловіка. А потім, почувши мою чесну відповідь, подарував би мені усіх трьох!
Але я вже не в тому віці, та і здоров’я не дозволяє жити з трьома чоловіками! Тільки тому я відповіла “так” на Клуні!
І Джин залишив їй Джорджа Клуні.
Мораль цієї історії така: якщо жінка бреше, то тільки з поважних причин і тільки в ім’я доброї мети…
