Іноді здається, що почуття любові схоже на бурю — воно накриває раптово, не ставлячи зайвих запитань: «Ти вільний?», «Ти не одружений?» або «У тебе немає сім’ї?». Воно просто приходить. Спочатку — погляд, потім — випадкові зустрічі, розмови, відчуття напруги, яку неможливо не помітити. А далі — все, ти вже всередині. І замість романтичного героя виявляєшся другорядною фігурою у вічній драмі під назвою «він одружений» або «в неї чоловік і двоє дітей».
У кіно любовні трикутники можуть виглядати гарно й зворушливо. У реальності ж вони сповнені болю. І не лише душевного. Є ще один вимір — невидимий, але дуже відчутний. Його не побачиш очима, але він залишає сліди глибше, ніж здається.
Юнг якось сказав: «Ми страждаємо не стільки від хвороби, скільки від сенсу, який їй надаємо». Те саме і з почуттями до невільної людини — справжні страждання виникають не з любові, а з усього, що вона тягне за собою.
Карма — не вигадка, а діюча система
Можна скільки завгодно сміятися з понять «енергетика» та «вібрації», але складається враження, що Всесвіт справді пам’ятає наші вчинки. Не як рахунок, а як закономірність. Відібрав коханого в іншої — не дивуйся, якщо одного дня хтось забере твого. Втрутився в чужу історію — будь готовий, що твоя почне руйнуватися. Не одразу. Тихо, майже непомітно. Як протяг, від якого раптом з’являється застуда.
Чому зв’язок із зайнятою людиною виснажує?
Відповідь проста: той, хто належить іншому, несе із собою чужу енергію. Це не твій шлях. Не твоя дорога. З кимось ти зростаєш, а з кимось тупцюєш на місці, ніби в посусі. Поруч ніби є тіло, голос, навіть турбота… але енергії стає все менше. Бо ти ніби орендуєш чуже житло — і платиш не грошима, а майбутнім.
Психологи називають це витоком емоційного ресурсу. Езотерики — порушенням кармічного балансу. Але суть одна: коли ти входиш у чужу сім’ю як загарбник, енергія починає діяти проти тебе. Спочатку все здається нормальним. А потім — тривожність, дивні хвороби, проблеми на роботі, внутрішня порожнеча. І головне — навколо немає нікого, хто б зрозумів, що з тобою відбувається.
А якщо це справжнє кохання?
Таке теж буває. Іноді доленосні зустрічі трапляються, коли хтось уже в стосунках. Але якщо це справжнє кохання — воно не руйнує, а очищує. Воно веде до світла, до правди, до змін. Там немає обману, подвійного життя, приховування. Там є чесність, навіть якщо вона болить.
Рільке писав: «Любов — це коли один береже самотність іншого». Якщо в стосунках цього немає — найімовірніше, це й не любов зовсім.
А як щодо прокльонів?
Хтось скаже — містика. Але варто поглянути в очі жінці, в якої забирають чоловіка, особливо якщо в неї є діти — і стане зрозуміло: це не просто емоції. Це концентрат болю, гіркоти, люті. Вона може бути далекою від магії, але її біль — це сила. І з нею краще не гратися. Не тому що «зурочить», а тому що енергія повертається. Не відразу. Але неодмінно.
Фрейд одного разу зазначив: «Усе витіснене повертається у вигляді долі». Тому негатив, що народжується в чужому домі, не зникає. Він просто змінює адресу — і колись приходить до тебе.
Що лишається в підсумку?
Порожня квартира. Мовчазний телефон. І щемке відчуття: усе було — і все пішло. Причому скаржитися нікому — бо з самого початку все було «не так». Іноді подібні історії тривають роками. І чим довше — тим важче. Зникає віра, накопичується втома, росте почуття провини. А час — минає.
У кожного з нас є своя людина за долею. Іноді — не одна. Але щоб вона прийшла, потрібно звільнити місце. Поки поруч хтось «зайнятий» — усе інше ніби завмирає. Не відбувається.
Бути чесним — це насамперед бути чесним із собою
Можна скільки завгодно повторювати собі: «він все одно піде від дружини», «вона не любить свого чоловіка», «ми — споріднені душі». Але якщо ти живеш в очікуванні, ховаєшся, боїшся чужих поглядів — ти не на світлі. Ти в тіні. А в тіні любов не росте. Там тільки страх.
Можливо, для когось такий шлях не страшний. Хтось не вірить у карму. Але в глибині душі кожен знає: чуже щастя нас не наповнює. Воно засліплює. А потім — прирікає на самотність.
Бути поруч із тим, хто справді вільний — означає бути вільним самому. Бути з тим, хто не ховається, а обирає — означає бути коханим.
І в цьому немає нічого містичного. Це просто правда. Без прикрас. Із світлою тугою та чесним поглядом у власне віддзеркалення.
Що ви думаєте з цього приводу? Напишіть у коментарях.
