Іду центральними вулицями міста і бачу найрізноманітніших жінок. Радію різноманіттю, індивідуальності, несхожості. Але очі постійно зупиняються на крайнощах: одні жінки одягнені з голочки, сяють і цвітуть. Навіть у 60. І в 70 років. А інші схожі на квітку, яка зав’яла.
Чому так?
Одні кажуть: треба перевірити гормональни. Ми ніколи не виглядаємо добре для себе. Ми намагаємося для інших: для жінок, які нам заздрять, та чоловіків, які нами милуються.
Інші кажуть: до чого тут гормони? Це звичка та самодисципліна. Мама привчила добре виглядати: дієти, елегантне вбрання.
Можливо, мають рацію і ті, й інші.
Якщо на жінку тиснуть, якщо на неї не звертають жодної уваги, виводять – вона виглядатиме, як сіра міль. Але дайте їй чоловіка, який буде дивитися з ранку до вечора захопленими очима і ви здивуєтеся змінам.
Переїдання, неохайність, апатія – це результат того, що жінка не обмінюється енергією. Вона, можливо, у неї є. І навіть у надлишку. Але вона віддає, віддає, віддає і нічого не отримує натомість.
Їсть, щоб заповнити порожнечу позитивними емоціями. А на фітнес та створення елегантного образу просто не залишається сил.
Вранці я натрапила на пост 52-річної блогерки, яка сфотографувала себе без косметики. Обличчя набрякле, сірий колір обличчя.
І пише: “Я завжди думала, що буду старіти красиво. Але, мабуть, Бог хоче, щоб я виглядала так …”
Ці слова збурили публіку. “Відмовтеся від алкоголю та жирного. І побачите, чого хоче Бог насправді”, “50 – це не старість. Сьогодні 50 – це другі 30”, “Займіться спортом, поміняйте гардероб, пофарбуйте коріння волосся!”.
Але жирне, алкоголь та фарба для волосся – це лише вершина айсберга. Це – банальна лінь.
Я якось їхала в трамваї і розглядала через сонцезахисні окуляри вікову жінку. За всіма параметрами вона “цвіла” – кучері, яскрава помада, фіолетова спідниця та зелені чобітки. Вона хотіла виглядати найкраще, навіть стрілки намалювала на повіках.
Але виглядала відразливо. Тому що разом її образ був какофонією, фальшивою мелодією. Вона могла надіти на себе будь-що, але красивою не виглядала. Все псував порожній погляд і ягідна посмішка. Не було внутрішньої краси.
Не було скромності, інтелекту у погляді, лагідності. Усього того, що фарбує жінку, хоч мішок на неї одягни.
Один відомий модельєр сказав, що одягатися у бутіках треба в останню чергу. Спочатку треба ходити музеями, виставками та бібліотеками. Наповнювати себе чудовим зсередини. Багато працювати, навчатись, спілкуватися.
Як тільки ви пройдете цей шлях, як тільки виліпите себе і чимось наповните, ви станете цілісною особистістю, якій не потрібні пір’я та стрази, їй не потрібна стороння людина, щоб відчути щастя.
І ось тоді, ви будете цвісти. У будь-яку погоду, у будь-якому віці. А чоловіки летітимуть до вас, як метелики на світло.
