Є така бувальщина, що давно колись – у давні часи Господь зліпив з глини не одного, а десять Адамів. Один орав землю, інший пас овець, третій – ловив рибу …
Через деякий час прийшли вони до Бога-Отця з проханням:
– Боже, все у нас є, але чогось усе-таки бракує. Нудно нам.
Господь дав їм тісто і сказав:
– Нехай кожен зліпить за своєю подобою жінку, кому яка подобається: повна, худенька, висока, маленька … А я вдихну в них життя.
Після цього Господь виніс на таці цукор і мовив:
– Тут десять шматочків. Нехай кожен візьме по одному і дасть своїй половині, щоб життя з нею було солодким.
Всі так і зробили.
Проте невдовзі Господь сказав:
– Серед вас є шахрай, оскільки на таці було одинадцять шматків цукру. Хто взяв два шматки?
Але як не дивно всі промовчали. Господь забрав у них дружин, перемішав їх, а потім роздав, кому яка дісталася.
З тих пір дев’ять чоловіків із десяти думають, що чужа дружина солодша, тому що з’їла зайвий шматок цукру. І лише один з Адамів знав, що всі жінки однакові, бо зайвий шматок цукру з’їв він сам…
