Одна сім’я вела дуже праведне життя: діти з батьками ходили до церкви, щиро молилися і просили Божої опіки не лише для себе, але й для своїх ближніх.
Не було такого вечора, щоб їхня спільна молитва не полетіла до Бога. Не забували ці люди щиро дякувати за все, що мають. Також перед кожною справою чи походом молилися, прохаючи Господа про Його присутність у всьому, що вони робитимуть.
Так і цього разу: зібралася сім’я в похід у ліс. Взяли з собою їжу, необхідні речі для відпочинку. Тато з мамою і двоє діточок поїхали за місто, щоб помилуватися природою.
Душу наповнювали радістю співи птахів, шум дерев, дзюрчання маленької річечки. Але через чиюсь необережність сталася пожежа. Суха трава швидко зайнялася – і люди опинилися у вогняній пастці. Їм не було куди тікати. Тоді тато пригорнув всіх до себе і сказав: «Ми жили так, як того хотів Бог. Напевне, така Його воля, мусимо змиритися».
Прокинувся батько з матір’ю, розбудили дітей, здивовано оглядаються, а вони дійсно посеред мальовничої галявини з прекрасними квітами. Дивуються, чи ця пожежа їм наснилась, а чи справді була…
Хмаринки, то молитви кожного члена сім’ї. Це –їх опора, спасіння, дорога, що виводить з будь-якої біди. Ці люди молилися разом, тому східці були дуже міцними і надійними.
