Сьогодні я дізналася, що таке справжній біль. Той, який пронизує тебе наскрізь, залишаючи лише порожнечу. Той, після якого ти вже не можеш бути собою. Я стояла за стіною нашого будинку, тримаючи в руках тест на вагітність із двома смужками — довгоочікувана новина, яка мала змінити наше життя. Але зміни прийшли зовсім інші.
За стіною я почула голос мого чоловіка. Він говорив тихо, але кожне слово відчувалося, як ніж у серце.
— Кисунь, увечері втечу від дружини… Придумаю щось… Чекай на мене.
“Кисунь”? “Втечу від дружини”? Я завмерла. Все моє тіло стало крижаним, а пальці, які тримали тест, немов закам’яніли. Я не могла повірити своїм вухам. Це був голос людини, яку я кохала понад усе, з якою прожила три роки щасливого шлюбу. А тепер — зрада…
Я хотіла закричати, але замість цього лише ковтала повітря, намагаючись впоратися з болем, що розривав мене зсередини. Коли він закінчив розмову словами “Прощаюсь, цілую”, я зрозуміла: це кінець. Кінець всього, у що я вірила.
Коли він з’явився в коридорі, на його обличчі не було й тіні провини.
— Тамаро? Що з тобою? — запитав він, ніби нічого не сталося.
Я ледве змогла вимовити:
— Я… я все чула…
Його очі на мить наповнилися здивуванням, потім — сумнівом, а далі — холодною впевненістю. Він завжди вмів швидко знаходити виправдання.
— Ти все неправильно зрозуміла. Ти собі щось придумала.
Але я більше не могла мовчати.
— С ким ти говорив? Хто це? “Кошеня”? “Цілую”?
Його обличчя окам’яніло.
— Так! Так! — випалив він. — А що ти хотіла? У нас нічого не було місяць! Я живий чоловік! Скільки я маю терпіти?!
Ці слова розірвали мене на шматки.
— Терпіти?! — закричала я. — Ти називаєш це терпінням?!
Він подивився на мене холодно і безжально:
— Вона краща.
Це був останній удар. Я більше не могла залишатися в цьому домі, поруч із цією людиною. Я вибігла на вулицю босоніж, не звертаючи уваги на холодну землю під ногами. Вітер бив у обличчя, сльози текли струмками, але я бігла вперед, геть від нього.
Він кинувся за мною, схопив за руку і силою притягнув до себе.
— Куди ти зібралася?! Повертайся назад!
Я намагалася вирватися, але його хватка була занадто сильною. І тут з’явився він — незнайомець із чорними очима та впевненим голосом.
— Відпусти її.
Мій чоловік озирнувся і з викликом відповів:
— Це моя дружина!
Чоловік зробив крок уперед і сказав:
— Здається, вона так не вважає.
У ту ж мить моє тіло здригнулося від різкого болю в животі. Я подивилася вниз і побачила кров…
Мій світ розвалився остаточно. Але я дала собі слово: я помщуся за все…
