Персональне почуття поваги та любові людини до себе магнітом притягує повагу інших людей. Особиста щедрість до себе – щедрі подарунки від інших. Любов до себе – любов оточення. Цей закон не підвладний жодним змінам.
Радість завжди тягтиметься до радості, гроші йтимуть до грошей, а внутрішня установка людини на бідність притягуватиме злидні. Людині повага і любов до себе так само необхідні, як для серця рух крові в судинах. За найменшого збою цього процесу воно нам заявляє про себе болем.
Коли у нас недостатньо поваги до себе, на це стражданнями відгукується наша душа. Наше життя сповнюється холодом самотності, сірістю безрадісних днів. Як же відсутність поваги себе відбивається у сімейних відносинах? Якщо не поважає себе жінка (мати, дружина) у сім’ї будуть порушені гармонійні стосунки. Вони не будуть зігріті коханням. Це відбувається тому, що розривається енергетичний ланцюг складових кохання. Головна ланка в енергетичному сплетінні найтонших ниток почуттів, що утворюють кохання, буде втрачено. Ось чому людина, що не поважає себе, завжди обділена любов’ю.
Насамперед вона не вміє себе любити, не знає, як це робити, не бачить підстав, за що себе любити. Далі спрацьовує справедливий природний закон: відсутність любові до себе ніколи не притягне до себе любові інших людей, адже відсутня любов-магніт тяжіння.
Людина, з дефіцитом кохання почувається обділеною і самотньою навіть у рідній родині, не тільки на роботі в суспільстві чужих людей. Навіть серед спекотного сонця, він внутрішньо відчуватиме мерзенний внутрішній холодок образи на долю. Навіть серед радісних веселощів йому буде сумно, бо почуватися людиною-невидимкою серед людей — це завжди дуже навіть невесело. Розуміти, що на тебе дивляться скрізь, як на порожнє місце, це воістину боляче і плачевно. І ось тут у людини, що не поважає і відповідно не любить себе, починає прогресувати ущербність, укорінюються різні види комплексів.
Найболючіший серед них – почуття неповноцінності. З нього виростає відсутність віри у свої добрі сили та можливості. У такі ось хвилини і народжується людина-невдаха, яка почувається жертвою долі і по-тиранськи відіграє свій біль на членах своєї сім’ї та на ближньому своєму оточенні. Жінка (дружина, мати), що не поважає себе часто порушуватиме спокій у сім’ї, звинувачуючи чоловіка та дітей за те, що вони її не люблять, не поважають. Обзивати їх невдячними та бездушними. Вона тупає від злості ногами, витирає гіркі сльози, розташовується по той бік барикад і продовжує обстріл обвинувальними словами та прикрими докорами. З протилежного боку ворожих барикад її атакують байдужі холодні погляди чоловіка, що не любить, і не поважаючих її неслухняних дітей. Сім’я перетворюється на щоденне поле лайки. Хто відповість за поранені серця та скалічені долі на цій війні?
Відповідь за всі ці біди, в першу чергу понесе жінка-мати і дружина, що не поважає себе, тому що вона відповідає за те, енергіями яких почуттів наповнена атмосфера сім’ї. Страждання цієї жінки можна порівняти тільки з душею, що роздирає болем в вогненній гієні. Її скривджена, принижена, ущербна гідність нагадує великого птаха, закритого в маленькій клітці. Ні крила розправити, ні вилетіти не може вона, бо товсті лозини страждань не пускають. Усі дев’ять кіл пекла їй доведеться пройти, зустрівшись із приниженнями, зрадами, нещасними долями своїх дітей.
За що таке тяжке покарання, адже всім нам на цій Землі надано право вибору: любити себе чи не любити, себе поважати чи не поважати кожна людина вирішує сама? Все правильно. Справді, кожен із нас сіяч на своїй ниві. Але який урожай: добро чи зло, щастя чи нещастя — збиратиме — кожен теж вирішує сам. Чим засіяв, те й пожне. Чоловік, що не поважає себе, на всіх теренах своєї діяльності зазнає фіаско. В останні дні свого проживання на Землі, переглядаючи сторінки свого життя, сумно зітхнувши, скаже: «Нікчемна я людина! Навіщо одружився, навіщо дітям життя дав? Немає мені вибачення. Усіх зробив нещасними».
Щоб це з нами не сталося, давайте підіб’ємо головний підсумок сьогоднішньої розмови:
Поважати і любити себе життєво важливо для всіх, хто хоче прожити своє життя у щасті та радості. На чому ґрунтується це твердження? Повага — це головне енергетичне джерело для кохання та для таких її життєвих проявів, як радість, віра, доброта, гідність
Немає поваги до себе – не буде любові та щастя – такий вердикт проголошує Всесвіт і багато разів підтверджує нам це життя.
Автор: Лідія Забожко
