Щомісяця мій син отримує зарплату і ввечері йде до мене, Богдан мені дає 2 тисячі гривень.
Трішки легше стало, коли Богданчик пішов в садочок, а я вийшла на роботу. Тоді я вперше купила собі нове зимове пальто, раділа, як дитина мала.
А що вже казати скільки я вклала сил та грошей, поки вивчила сина, хотіла, щоб у нього було все найкраще. Люди всі це бачили, я правду говорю.
Тому коли син вивчився, знайшов собі роботу і став заробляти непогані гроші, я йому відразу сказала, що як тільки я вийду на пенсію, то він має мені допомагати, щоб я не економила на продуктах, а раз у рік могла і в санаторій з’їздити. Богдан лише посміхнувся у відповідь, заспокоїв мене і сказав, що ніколи мене не залишить, буде дбати постійно про мене.
Тепер у нього двоє діток, дружина в декреті сидить, а я вже на пенсії. Але щомісяця Богдан несе мені 2 тисячі гривень. Єдине, він просить, щоб я ніколи про це не говорила його дружині. Моя невістка не знає про це.
Лише моя подруга Тамара знає про це. Якось вона мене запитала, чи я знаю, скільки заробляє мій син, чи їм самим на життя вистачає.
Я відповіла Тамарі, що зарплата мого сина мене не цікавить, він в столиці працює, значить заробляє добре. А я теж маю про себе дбати, маю бути здоровою і забезпеченою.
У мене лише один син, і якщо мені буде недобре, то доглядатиме за мною він один, а я не хочу бути проблемою для нього, не хочу, щоб невістка докоряла, що я її хліб їм. Тому сама й дбаю про себе.
