Фрейд вважав, що є лише три речі, про які не варто говорити про себе нікому, щоб не перетворювати життя на хаос.
Про себе: ні погане, ні хороше, тільки дії.
Фрейд вважав, що людина не повинна говорити про себе ні в поганому ключі, ні в хорошому: «За людину говорять не її слова, а її вчинки».
Розповідати про свої досягнення і успіхи – не найкращий варіант завоювати друзів, вважав Фрейд:
«Люди завжди порівнюють ваші успіхи зі своїми і якщо ваші успіхи кращі, люди почуватимуться гірше».
Через такі порівняння починається гра “краще-гірше”: «… без задньої думки ви поділилися своєю радістю, успіхом, не бажаючи комусь втерти ніс, але людина несвідомо (у цьому немає його провини) відчує себе на другорядних ролях і потім захочеться відігратися. Хочете нажити ворогів та заздрісників – розповідайте про свої перемоги».
Протилежна історія відбувається, коли люди відкрито говорять про свої біди, поразки і неприємності:
«Людина, яка почула про неприємності іншого, тим часом підбадьориться, браво розправить плечі і відчує свою силу» – говорить Фрейд.
У такому порівнянні людина почувається здорово на тлі невдач оповідача, саме тому відкриті люди часто обростають великою кількістю знайомств, але як каже Фрейд, не друзів, а порадників і вампірів, які бажають почуватися краще на вашому тлі: «Немає нічого кращого, слухати про поразки іншого».
Тому Фрейд вважав, що для набуття міцних зв’язків про себе не потрібно говорити зовсім:
«Справді сильний той, хто дає побачити свої успіхи, а не говорить про них, до такої людини люди переймаються повагою. Людина слова говорить про одну дію десять разів, людина дії не говорить про десять дій жодного слова».
Були плани, стали банани…
«Якщо ви хочете зруйнувати власні плани – розкажіть про них усьому світу, дайте похвалити себе». Ніколи не помічали, що варто комусь розповісти про плани, як тут щось іде не так?
Фрейд вважав, що проблема не вплив інших людей, а в нас самих: «Як тільки ви розповідає про свої плани, ви отримуєте схвалення порівнянне з їх досягненням. Мозок втрачає мотивацію, запал та інтерес». Свідомо ви розумітимете, що вам потрібно виконати поставлену мету, але в несвідомій частині буде набагато менше ресурсів на просування, оскільки вона вже отримала задоволення від самої розповіді про власні плани: «Розповідаючи про плани створюється відчуття, ніби ми наближаємося до них, але ефект виявляється зворотним».
Фрейд порівнював плани та цілі на прикладі голоду: «Уявіть, що ви хочете вивчити мову. Ви голодні і прагнете виконати свої плани, отримати свою їжу для розуму та задоволення, просунувшись стежкою знань. Але варто вам розповісти про свої плани, ваш голод стихає – ви отримуєте потрібне схвалення, мотивація до реальної дії падає”. «Схвалення оточуючих і власна розповідь про плани провокують самообман, ніби просування до мети йде повним ходом, але це не служить додатковим стусаном до дії, а швидше присипляє пильність нашої підсвідомості, знижує мотивацію і саму ймовірність досягнення чогось».
По секрету всьому світу
«Якби мені потрібно було б поширити інформацію про свою хворобу якнайшвидше, я б по секрету розповів про це своєму кращому другові». Інформація – найцінніший ресурс для нашого мозку. Ми шукаємо її в інтернеті, книгах, цитатах, цілодобово шукаємо в інтернеті, не випускаючи смартфон з руки, тому що інформація справді важлива, вона змінює свідомість, а свідомість визначає реальність. «Є лише одна валюта цінніша за золото – це інформація» – говорив Фрейд. Коли ми маркуємо щось “секретом”, ми наділяємо інформацію ще більшою цінністю, від чого іншій людині набагато складніше утримати її у своїх вустах, не поділившись з кимось іншим.
«Люди вважають, що розповівши комусь свій секрет, вони зближуються з людиною, ніби наділяючи її правами на володіння вашим потаємним, але результат часом зовсім протилежний». Якщо для вас є щось дійсно цінне та важливе, завжди краще тримати це при собі.
Але є і зворотний бік медалі: «…якщо хочете, щоб інформація поширилася в колі знайомих швидше за світло, скажіть що це секрет»: “У 59 році перукарі Нью-Йорка “по секрету” говорили клієнтам, що якщо сказати, ніби вони від “дядька Джона”, ціна на стрижку впаде вдвічі. Незабаром увесь Нью-Йорк говорив, що вони від “дядька Джона”, а перукарня отримувала величезну кількість клієнтів.»
Той, хто вміє мовчати, коли треба і говорити, коли треба має вищу мудрість і керує світом.
