– Що означає, якщо я з немовлям, то, значить, нікуди не подінусь? У вас що, після РАЦСу вмикається вбудована програма? Щоб було болючіше? Чи тому, що ми вразливі?
Юля майже жбурнула у спортивну сумку упаковку підгузків, зверху полетіла упаковка вологих серветок. Тимофій стояв у отворі дитячої, схрестивши руки. На обличчі застиг якийсь гидливий вираз.
– Істеричка, – процідив він, не змінюючи пози. – Можна рота закрити, бо зараз малого розбудиш. І знову я буду винен!
– Не розбуджу, він звик. Ти ж днями репетуєш!
Тимофій хмикнув, відійшов до диванчика, впав на нього. Його обличчя розпливлося в усмішці:
– Ну-ну. Давай, збирайся. Звалися до батьків на шию, порадуй їх.
Юля застебнула сумку, смикнувши блискавку, і в цей момент в голові спалахнули спогади. До весілля ж все було інакше.
Цукерково-букетний період, під час якого він гарно залицявся, дарував подарунки, вони навіть з’їздили в Карпати. Потім вирішили пожити разом, винайняли квартиру.
Він мив посуд, спокійно ходив у магазин, пилососив і виносив сміття без нагадувань. Іноді міг навіть приготувати вечерю, щоб просто зробити їй приємно. Потім звістка, що вони скоро стануть батьками, скромне весілля.
Спогади розтанули, ніби лопнула мильна бульбашка, коли Тимофій, узявши в руки приставку, злісно додав:
– Подивлюся, як ти без мене заспіваєш! Може, хоч схуднеш, бо як корова стала, дивитися страшно.
Юля фізично відчула, як усередині неї почала закипати злість. Але водночас прорізалася цікавість. Коли саме в нього в голові клацнув тумблер “дружина – безплатна обслуга”?
Адже до весілля було все гаразд. Так, вона залетіла, і їм довелося екстрено розписуватись. Хтось скаже, мало пожили до розпису, та й що?
Він же був ідеальним, а ось коли вона була приблизно на п’ятому місяці, став змінюватися, як у тій казці, не щодня, а щогодини. Спочатку перестав допомагати їй готувати, навіть чистити овочі.
Потім почав затримуватись на роботі, часто зустрічатися з друзями, демонстративно грав у приставку.
Юля тоді ще працювала, втомлювалася, постійно хотіла спати, а замість жалю та турботи отримувала закиди, чому котлети із напівфабрикатів, а не домашні. Але остаточно він змінився після появи малюка.
Син був звичайною дитиною. Іноді спав спокійно всю ніч, іноді давав джазу. І тоді Тимофій репетував так, що закладало вуха:
– Заткни його, або я заткну його сам!
Юля тоді заколисувала малюка у ванній, увімкнувши воду. Окрім цього, припинив давати гроші. Квартплату переводив орендодавцю сам, а на «жіночі примхи» грошей немає. Примхами вважалися підгузки, дитяче харчування, продукти та побутова хімія.
Конфлікти спалахували на порожньому місці. Вона дратувала його просто своїм фактом існування. Він не обіймав її, але дуже полюбив підійти та з силою вщипнути за бік.
Ще наводив приклад про якусь знайому, яка народ ила, а залишилася цукеркою. На відміну від неї – жирної свині.
Спочатку вона шукала йому виправдання. Він дуже стомлюється, не знає, як спілкуватися з дитиною, на роботі проблеми. Шукала і знаходила, бо закоханість геть-чисто відбиває мізки.
Якось вона три дні харчувалася порожньою гречкою, а йому готувала повноцінну вечерю – м’ясо по-французьки, салат, – як той собака заслуговувала на похвалу. Він з’їв, мовчки відсунув тарілку і пішов грати у приставку. Вона не заслужила навіть «дякую».
Прозріння виявилося надзвичайно прозаїчним. Юля відкрила мобільний банк, щоб перевірити, чи не настав час просити у мами на суміш, і раптом усвідомила: вона живе коштом батьків уже пів року.
Тимофій не давав їй жодної гривні. Навіть його пінне певного сорту вона купувала йому з батьківських грошей. Тобто дружину, яка сидить у декреті, і яку він дорікає кожним шматком хліба, утримує не чоловік, а її батьки.
Напевно, прозріння виявилося не повним. Тому що, дочекавшись чоловіка з роботи, вона, як недолуга, виклала перед ним аркуш, на якому розписала всі перекази батьків та її витрати та наївно запитала:
– Що відбувається?
Тимофій зім’яв і жбурнув аркуш у куток кімнати:
– А чому я маю давати гроші на твої хотілки?
– Хотілки? Я ж купую продукти!
– І що? Ти ж їх сама і жереш, подивися на себе, у двері ледве проходиш! Тобі гроші дай, все спустиш на лахміття та салони.
Здивовано, відчуваючи, як образа заповнює душу, вона відрізала:
– Які лахміття? Я ношу те, що мені двоюрідна сестра віддала! Грошей немає навіть на нові труси!
– Ну, так і вали працювати!
Тимофій відвернувся від неї, показуючи всім своїм виглядом, що розмова закінчена. Вали працювати? З немовлям на руках?
Всю ніч вона думала, що робити й вирішила, що спробує показати йому, що означає “грошей немає”. І наступного дня на вечерю поставила перед ним тарілку з макаронами. Без нічого! Чоловік звів брови та злісно запитав:
– Де м’ясо?
– Ти на нього не дав грошей і не купив. Нема продуктів, – немає вечері.
На що вона розраховувала? Тимофій почервонів і висловив їй усе, що думає. У його картині світу вона днями сидить у телефоні, тому дитина кричить, удома брудно і нічого їсти. А не тому, що він не дає грошей та не допомагає.
Того ж вечора вона зі скандалом поїхала до батьків. Подала на розлучення, позов про стягнення аліментів, позов про стягнення на дружину до досягнення дитиною трьох років. Тимофій моментально зажадав проведення тесту ДНК.
У Юлі, дізнавшись про це, було почуття, близьке до захоплення. Ні, слово честі, ніби у всіх чоловіків прописаний алгоритм у цьому випадку. Відразу ж дитина не його!
Але експертиза підтвердила його батьківство. І вона з просто колишньої, миттєво стала тією, що підкупила суддю.
А що, якби все можна було знати наперед? У який момент принц, який носить її на руках, перетворюється на чоловіка, який вважає, що декрет – це відпустка його коштом?
Чи змусити його все це випробувати на власній шкурі? Дати йому в руки немовля, а самій звалити на роботу на вісім годин, а потім у клуб із колегами?
Але суспільство не схвалює такі випробувальні терміни! А дарма…
А ви що скажете з цього приводу? Чи часто жінки опиняються в подібній ситуації? Залишайте свої думки в коментарях, підтримайте автора вподобайками!