Юрій Миколайович закохався відразу, буквально в одну мить. От увійшла Оксана в офіс перший раз і все, забув про все чоловік. Очі відвести від неї не міг. Червонів, соромився, не міг нічого з собою вдіяти. Весело це виглядало зі сторони.
Юрію Миколайовичу було трохи за п’ятдесят років. Була дружина Ліля, з якою було прожито майже тридцять років. Син і дочка вже виросли, жили своїм життям.
Була ще й дача, дачні клопоти. Осінь, заготовки на зиму. Ліліна нескінченна метушня з цими закрутками. Побільше закруток, щоб і дітям вистачило. Вони ж такі ще діти…
Ліля була звичайна, затишна. Їй теж трохи за п’ятдесят років. Виглядала жінка добре, була стрункою, розумною, дотепною, чарівною. Але звичайною…
Оксану прийняли на роботу менеджером з продажу. Була вона розлучена, мала доньку років семи, восьми. Дочка зараз жила з Оксаниною мамою, так всім їм було зручніше.
Їй було трохи за тридцять років. Активна така веселунка. Світлі кучерики, трохи повненька. Але дуже симпатична.
Так і працювали в одному офісі. Юрій Миколайович і Оксана. Народ в офісі, звичайно, давно помітив душевні метання і терзання Юрія Миколайовича. Нишком посміювалися. Надто вже різниця у віці велика, Оксана за віком ближче до дочки Юрія Миколайовича.
Але історія отримала несподіваний для всіх розвиток. Оксана відповіла на почуття Юрія Миколайовича. Зав’язався бурхливий роман, який пара намагалася приховувати. Але аж надто кидалися в очі їхні зміни у відносинах.
Сталася навіть спільна поїздка на море. Лілі Юрій Миколайович сказав, що втомився і хоче побути один. Поїде на тиждень на море, відновити сили і підняти настрій.
Враження втомленої людини він, звичайно, не справляв. Широко розправивши плечі, сяяв щастям…
Так все це і тягнулося якийсь час. На роботі всім було якось ніяково спостерігати цей роман. Відверту закоханість Юрія Миколайовича, трохи поблажливе ставлення до нього Оксани.
Ліля все ще жила на дачі, відпустка, закрутки знову ж. Приземлена жінка, одним словом.
Юрій Миколайович прямо помолодшав з Оксаною, знайшов другу молодість.
Йому дуже хотілося кожну хвилину свого часу проводити з Оксаною. Запропонував жити разом. У Оксани була однокімнатна квартира.
Ось там і зажили вони разом, удвох…
Юрій Миколайович з’їздив на дачу і поставив Лілю перед фактом. Так і так, каже, покохав іншу жінку, речі забрав. Буду жити своїм новим життям. А ти, Ліля, залишайся в своєму старому житті зі своїми закрутками і дачею.
Що вже там відчувала Ліля, можна тільки собі уявити…
Юрій Миколайович був не найбіднішою людиною. Багато років отримував дуже пристойну для зарплату. Накопичення були.
Після розлучення з Лілею, вони з Оксаною одружилися. Продали Оксанина квартиру і купили велику трикімнатну.
Такі приємні клопоти для закоханого Юрія Миколайовича. Вити гніздечко з коханою жінкою! Ах!
Оксана вирішила забрати до себе доньку. Школа поруч з новою квартирою є. Та й мати її вже не раз прямим текстом говорила, що втомилася від постійних турбот про внучку, треба б зробити перерву. Хоче зайнятися своїми справами.
Відносини з тещею у Юрія Миколайовича не склалися. Вони були майже ровесниками. Теща була не дуже хорошої думки про Юрія Миколайовича.
Тепер в будинку з’явилася дитина. Юрій Миколайович виявився до цього не дуже готовим. Та й Оксана стала значно менше приділяти йому уваги, займалася дівчинкою, школа, заняття з англійської, гуртки…
З’ясувалося, що діти галасливі і активні… Юрію Миколайовичу було не дуже комфортно жити в таких умовах.
Так пройшло три роки.
Юрій Миколайович все частіше згадував Лілю, її закрутки, її хвилювання з приводу його здоров’я. Спокійну і комфортну атмосферу будинку, дачі. Затишні вечори вдвох.
Стало цікаво, як же поживає Ліля. Після тієї важкої розмови на дачі, Ліля відмовлялася спілкуватися.
З’ясовувати було ніяково, а відмовитися від цієї затії Юрій Миколайович не зміг. Поїхав на міську квартиру Лілі, там нікого. Не схоже зовсім, щоб Ліля там жила.
Поїхав на дачу. Там теж Лілі немає. Такого зарослого городу Ліля ніколи не терпіла б.
Захвилювався Юрій Миколайович. Подзвонив синові, вони зрідка спілкувалися. Син повідомив, що з Лілею все добре. Спілкується з дітьми майже кожен день. По інтернету. А живе Ліля тепер… в Італії. У маленькому сонячному містечку.
І вона… заміжня!
Пройшов час… Юрій Миколайович повернувся в свою з Лілею квартиру, там і живе на самоті…
А що було з Лілею? Ліля після тієї складної розмови з чоловіком, залишилася на дачі. Відчуття порожнечі не залишало її. А ще було якось ніяково навіть перед власними дітьми.
Ніби вона, Ліля винна в тому, що чоловік пішов у своє нове і щасливе життя. Виходило, що Ліля в чомусь не така, як треба, неправильна Ліля, коротше кажучи. Винила себе чомусь. А не сивину в бороді Юрія Миколайовича…
Дачні справи не відволікали, заготовками займатися просто не могла себе змусити. Зависла в цьому своєму самокопанні нескінченному, дивні всі ці думки просто спокою не давали.
Приїхали діти провідати матір. Зазвичай Ліля зустрічала їх рясним столом, всякими смачними стравами та пиріжками. Цього разу все було інакше. Погасла Ліля, сяк-так зібраний стіл. Безлад в будинку.
Діти порадилися і вирішили запропонувати Лілі поїхати на море, відволіктися, просто відпочити. Нові враження і таке інше.
Ліля довго відмовлялася, але діти наполягли. Купили тур і відправили Лілю в Італію, на Адріатичне море. На два тижні. Там чарівно красиво, тепло, прекрасна місцева кухня. Купа пам’яток. Діти сподівалися, що Ліля повернеться оновленою і веселою.
Ліля прилетіла на море, заселилася в невеликий, але затишний готель. На екскурсії поки не хотілося, хотілося просто гуляти по місту, хотілося до моря. Самотність тут дарувала задоволення.
Основний час Ліля так і проводила. Гуляла по місту, плавала, прогулювалась по набережній.
Поступово приходила в себе, вже інакше дивилася на ситуацію, що склалася. Ну і нехай Юрій Миколайович буде щасливий в своєму новому житті. Вона повернеться і почне нове життя. Так, без чоловіка, навіть без образи на нього.
В її житті буде робота, дача, діти. Ось тільки в квартиру повертатися не хочеться. Ліля вирішила, що буде жити на дачі. Не так вже й довго з дачі на роботу добиратися. Впорається.
За три дні до вильоту додому, Ліля сиділа на набережній з горнятком кави. Милувалася заходом сонця і морем.
Поруч підсів чоловік, теж з горнятком кави в руці, заговорив італійською. Ліля відповіла англійською, перейшли на англійську. Чоловіка звали Лука. Місцевий житель, ненав’язливо і дуже галантно запросив в кафе. Ліля вагалася. Незнайомець.
Але дуже приємний, високий, солідний, сивуватий. З усміхненими очима.
В результаті, вмовив таки Лука Лілю. Вирушили в кафе. Виявилося, що це скоріше невеликий ресторанчик, повний місцевого колориту. Неймовірно смачно. Перекусили, говорили і говорили.
Дружини Луки нестало десять років тому. Діти дорослі. Син і дочка, як і в Лілі.
Лука вже не працює, йому шістдесят. До цього працював архітектором. Йому подобалася професія. Навіть свій будинок спроектував сам. Запросив у гості на завтрашній обід. Сам приготує.
Провів Лілю до її готелю, обіцяв заїхати за нею на наступний день до обіду.
Ці останні три дні вони провели разом. Лука показував Лілі місто, розповідав цікаві історії.
Так і трапився цей роман. Лука прилітав до Лілі, Ліля літала до Луки. Через рік таких перельотів, Лука зробив їй пропозицію. Ліля погодилася. Лука підкуповував якоюсь своєю надійністю, бажанням захистити свою жінку від усього на світі.
Тепер Ліля живе в Італії постійно. Пару разів на рік вони з чоловіком прилітають провідати дітей. Часто влітку і Лілині діти прилітають до них у гості. Море ж прекрасне. Лука завжди радий усім, дітям, онукам.
Ліля захопилася розведенням квітів. Весь будинок Луки потопає в квітах цілий рік. Бере уроки малювання. Малюнки її світлі і позитивні.
І вони прекрасно виглядають поруч. У них відчувається розуміння і справжня любов…
