– Який прострочений платіж? Ви щось плутаєте, немає в нас ніяких кредитів… Так, Юдіни, так, наша адреса, але… Скільки? Не може бути цього. А на чиє ім’я кредит оформлений? – дивувалася Юлія.
– На Іллю Андрійовича Юдіна, – відповіли їй.
– Так, це мій чоловік, але як він міг? І навіщо? – зовсім розгубилася жінка.
– Співчуваю, – голос співрозмовника пом’якшав. – Але правила одні для всіх: терміни пропущені, сьогодні нагадування, а потім інші заходи.
Юля не пам’ятала, як пройшла до кімнати і як опинилася перед комп’ютером: мабуть, потрясіння від звістки дало знати про себе. Ні, треба все ж таки спочатку самій розібратися, звідки взявся цей обов’язок.
Кредитної карти у чоловіка вона ніколи не бачила, виходить, що гроші взяті не на сім’ю. Та що ж відбувається?
Про роботу довелося забути, бо думки крутилися лише довкола дивної розмови. Юля ледь дочекалася приходу Іллі додому:
– Для кого ти брав гроші? Хто тебе просив взяти кредит?!
– Не встиг, все-таки подзвонили, – з досадою пробурчав чоловік. І, зрозумівши, що проговорився, накинувся на дружину. – Ну що дивишся? Мамі гроші, мамі! Вона просила допомогти, одна живе…
– І куди ж їй така сума? Ми меншим обходимося, хоча обидва працюємо?
– На відпочинок, ясно?
– Куди ж вона зібралася: В Арабські Емірати, чи на Сейшели?
– Мама мене одна ростила, має право. А від тебе я такого не чекав…
І насупившись, Ілля пройшов у кімнату, демонстративно плюхнувся в крісло і відвернувся до стіни. Він так робив завжди, коли треба було чинити тиск на дружину.
Але тепер спектакль «а-ля скривджена дитина» бажаних результатів не принесла.
Юля просто не стала розмовляти. Свекрухи в її сімейному житті було, як кажуть, забагато. Інна Павлівна любила вимагати. І почала вона з моменту знайомства з обраницею сина.
Щойно побачивши сережки у вухах дівчини, одразу в захопленні сплеснула руками та поцікавилася, чи справжнє каміння, чи так, біжутерія?
Дізнавшись, що Юля не носить підробок, одразу заохала:
– І навіщо такі гроші викидати? Краще б додому що корисне купили…
– Та це подарунок, – Юля була неприємно вражена подібною реакцією.у
– А, ну тоді добре, – моментально заспокоїлася тоді ще майбутня свекруха.
Через тиждень Ілля зніяковіло попросив Юлю більше сережки не одягати, коли вони підуть до мами. Та, бачите, надто засмучена, що вона не має такої прикраси, а купити їй аналогічну, син не може.
Ще тоді з’явилися думки про дивність такої поведінки. Але закохана Юля намагалася відігнати неприємні роздуми. А потім було весілля.
Інна Павлівна блищала: стильне вбрання, чудовий подарунок. І лише за місяць невістка випадково дізналася, що все було куплено Іллею. А якщо б він не погодився, то мама відмовлялася з’являтися на весіллі сина.
А потім пішло-поїхало: то мати вимагає новий телевізор, як у подруги, то їй фен життєво необхідний, такий же, як у сестри, то оплата послуг салону краси, а ще процедур… І все негайно, терміново.
А інакше… Інна моментально починала плакати, скаржитися на самопочуття, як тільки розуміла, що бажане випливає з рук. Ілля не міг винести маминих сліз і мчав виконувати всі її забаганки:
– Це ж мама … Як можна відмовити!
Однак у нього тепер також була родина. І саме на її утримання коштів бракувало катастрофічно. Дружина дивувалась, як так виходить?
Обидва працюють, заробляють дуже навіть непогано, а не вистачає на найнеобхідніше? На всі питання дружини Ілля лише руками розводив:
– Мабуть, Юля, ти просто не навчилася ще бюджет домашній вести. От у мами б моєї тобі повчитися…
Та тільки вчитися у свекрухи Юля не побажала, бо з першої хвилини їхні стосунки не склалися. Надто вже добре знайомий виявився подібний типаж «мам» нареченій, а потім і дружині. І триматися від подібних натур вона воліла, якнайдалі.
І ось остання крапля – мати зажадала сплатити відпочинок! І сума, яку зняв заради свекрухи син, вразила дружину.
На ці гроші можна було не лише погасити одразу три внески за іпотеку, а ще й обставити квартиру зовсім не дешевими меблями, та придбати техніку.
А того, що залишилося, з лишком вистачило б на святкування з приводу придбання. І не де-небудь, а у найкращому міському ресторані.
Видно, Ілля не збирається змінювати звичний устрій: мамі все і завжди! Але і з цим Юля готова була змиритися, все ж таки мама, сама б заради своєї на багато пішла.
Але так, навіть не сказавши ні слова… А якби що трапилося? На кому б повис цей кредит? На ній! А Інна знову ні до чого.
Мабуть, настав час серйозно поговорити із чоловіком. Час вибирати, хто для нього важливіший. Ну, або хоча б нехай пояснює мамі, що апетити варто стримувати.
Але розмови не вийшло: Ілля розлютився, звинувачуючи дружину в байдужості та меркантильності:
– Я ж погасив той борг, заплачу все, а ти дістала вже! Та скільки можна! Так, мама не бажає дешевих санаторіїв, їй потрібно за першим класом.
– Але ж так і треба! Вона мені життя дала і все для мене робила! А я їй відпочинок не можу забезпечити?
– А нічого, що її хотілки нам не по кишені? Може, їй це варто пояснити?
– Краще я тобі поясню: мама – це свята людина…
Юля зрозуміла, що у їхньому житті нічого Ілля міняти не планує. А те, що Інна ревнує сина до дружини, Юля і так чудово розуміла.
Вона щодня дзвонила, благала Іллюшу приїхати до неї, а то вона так скучила… І син кидав усе і мчав на протилежний кінець міста, бо мама ж просить!
Після вчорашнього розладу Юдіни вирушили на роботу, так і не примирившись. А ближче до обіду Юля відчула себе дуже погано.
Перелякані її виглядом колеги наполягли на поїздці до лікаря. А там жінка дізналася, що чекає на малюка.
І як було не поділитись такою новиною з майбутнім татом? До речі, передчувала Юля саме вагомий привід переглянути бюджет.
Однак раділа майбутня мама передчасно. Ілля голосив, що не розраховував на таке. Він благав дружину почекати з малюком і наполягав на процедурі.
А потім почала надзвонювати й свекруха. Тільки на відміну від сина вона не благала, а вимагала:
– Не бажаю я ставати бабкою! Це ти що надумала? Прив’язати себе дитиною? Навряд, все одно Ілля піде, не втримаєш…
– Куди піде? З чого ви взяли?
– Я ж мати, сина свого знаю. Він давно вже шукає, куди б піти якомога далі від такої, як ти. Так що зроби, як він каже, бо аліментів все одно не дочекаєшся.
Юля відчула, як світло блимає перед очима. Вона прийшла до тями вже в лікарні.
– Юля, отямилася нарешті, – почула вона знайомий голос. Розплющивши очі, жінка побачила лікарку, що сиділа поруч, сусідку свекрухи.
– Ой, Ганно Євгенівно, – ледве змогла промовити пацієнтка. – Не знала, що ви тут працюєте…
– І добре б не знати й далі, – посміхнулася та. – Думали, доведеться обирати, ти – чи малюк.
– Що?!
-Та заспокойся, все в порядку. Тільки скажи мені, що трапилося, що тебе так скрутило?
Почувши історію, жінка спохмурніла. А потім дала Юлі пораду:
– Кидай цю сімейку, Іллю не змінити, а його матуся завжди зводитиме всіх його обраниць. Вона ж упевнена, що син їй завдячує всім.
Інна чоловіка зі світу зжила: вимагала та вимагала, і той просто згорів на роботі. А син весь у батька, всупереч матері не піде.
– Але він одружився …
– Якщо чесно, не розумію, як зважився. Знала б ти, скільки дівчат від нього втекло після першого візиту до Інни! Загалом, вирішуй. До речі, а що Ілля про батьківство думає?
Вислухавши відповідь Юлії, Ганна пробурмотіла під ніс щось неприємне на адресу маминого синочка. І, наче це було чарівне заклинання, після нього Юля й ухвалила рішення.
Вона впорається сама. А Ілля, видно, вибір уже зробив, сам того не підозрюючи.
На розлучення Юля подала, щойно вийшла на роботу. Ілля не наполягав на збереженні шлюбу. Про те, що маля вдалося зберегти, дружина також нічого йому говорити не стала.
… З моменту отримання свободи пройшов рік. Юля з донькою спокійно ходила сквером поруч із будинком.
– Треба ж, яка зустріч – почула вона ненависний голос. – Чому не даєш мені бачитися з онукою?
– Тому, що це не ваша онука, – спокійно відповіла Юля. Та дитина… Вона, як і радили ви з Іллею, не з’явилася на світ. А це моя і тільки моя дівчинка. І так, бабуся в неї вже є.
– Та як ти …
– Смію! А вам що так необхідний статус бабусі? Тож у чому проблема? Знайдіть сину відповідний варіант.
Юля йшла з усмішкою на губах, не слухаючи лайку, яка неслася їй услід. Вона розуміла, що вчасно залишила в минулому залежного від мами чоловіка і свекруху, що втратила відчуття міри. І все зробила абсолютно правильно!
Ви теж так вважаєте? Як вам мама, яка звикла тільки брати? Пишіть в коментарях свої думки з цього приводу. Ставте вподобайки, та поділіться публікацією, якщо сюжет вам до вподоби.
Залишити відповідь