Якось прийшов мій чоловік Василь додому з роботи. Сів на диван і говорить:
– У нас з тобою, кохана, серйозна розмова буде.
Я думала й справді щось трапилося. Присіла до нього. Уважно слухаю. А він раптово заявляє:
– Прийшла твоя черга працювати на благо нашої сім’ї.
Я трохи не зрозуміла. Далі слухаю.
– Ти декретну відпустку відгуляла вже. Три роки вдома сиділа. А я працював тяжко, щоб забезпечити родину. Тепер я не буду тобі допомагати посуд мити. Сміття виносити не буду. По господарству працювати теж не збираюся. Це не важка для тебе справа – свиней та гусей погодувати. Прибирання – теж не чоловіче діло. Будеш це все робити сама. Завжди. Ось так.
Слухала його маячню я з відкритим ротом. А тоді сказала:
– Тобто ти вважаєш, що декретна відпустка – це відпочинок для мене був? Я з малою дитиною ночі недосипала. Зранку вставала, чаю навіть не пила, з візком на город бігла саджати, прополоти. Потім тобі на роботу готувала, випроводжала. Далі – по господарству поратися, як закон. Обід, вечерю готувати. Прибрати, підлогу помити. В перервах, коли малий спить, попрати треба було й попрасувати. А ще як літо – то й консервувати треба, щоб в підвалі на зиму щось смачненьке було. Встигала ще й пирогів, вареників та борщів тобі приготувати, як з роботи повернешся. Знову свиней та гусей годувати. І так щодня до самісінької ночі. То все ти відпочинком називаєш? А тепер ще й на роботу вийшла.
Чоловік замовк. А тоді зізнався, що то його кум на таку ідею напоумив. Мовляв, у кума жінка все сама робить і по господарству, і дітей виховує, ще й на роботу ходить. А той тільки відпочиває. На диванчику телевізор дивиться і пивко п’є. От і мій благовірний такого життя захотів собі.
– Е, ні! – відповідаю я йому. – Дурний твій кум. А жіночку його шкода. Як з таким дурнем жити можна і догоджати йому? А ти у мене розумний чоловік. Міг би, навпаки, кума на розум повернути. Сім’я – справа спільна. Ти ж посуд допомагаєш не мені мити. Ти ж для себе, в першу чергу, це робиш, щоб з брудного не їсти. І прибираєш не для мене – тобі теж подобається, коли речі всі на своєму місці, а в домі порядок. І свинку годуєш, щоб потім м’ясо у холодильнику було. Ти ж його більше з’їдає. А я більше по овочах та кашах. Для себе робиш. А якщо щось не подобається, то краще вже розлучитися. Наймеш служницю собі. На роботу ж ходиш, то будеш всю зарплату їй віддавати. А я тобі не кобила, щоб самій тягнути все.
Промовчав мій чоловік. А через декілька хвилин встав і пішов свиней годувати.
