Якщо зробити добро, проявити щедрість, самопожертвування, врятувати від біди — можна викликати вдячність. Якщо продемонструвати свої досягнення, свій розум, свої таланти — можна викликати повагу або захоплення. Якщо розповісти, який біль вам ця людина заподіяла і як ви через неї мучитеся, яке важке через неї ваше життя — можна викликати провину. І сеkсуальний потяг, пристрасть — їх теж можна викликати, показавши свою привабливість.
Тільки одне почуття викликати не можна — любов
Всі почуття можна викликати у нормальної людини. Стимул народжує реакцію. Тільки одне почуття викликати не можна — любов. У цьому іноді велика драма і трагедія. Ні магія не допоможе, ні знання психології, ні інші відомі науки. Любов не можна викликати штучно. Це неможливо.
І тому потрібно відступитися. Чи задовольнятися тими почуттями, які є: вдячність, повага, страх, провина, жалість…
Можна на цих почуттях будувати стосунки й обманювати себе. Говорити, що це і є любов. І утримувати поряд з собою людину павутиною цих почуттів. І її переконувати, що це і є любов. Але це не так.
Якщо немає любові — її просто немає. І марно в магазині вимагати хліба, кричати, що ви помираєте з голоду, погрожувати, звинувачувати, лестити, демонструвати привабливість; вам же сказали, що тут продаються інші товари. Купіть мило або клей. Ножиці або глобус. Чи цікаву книжку. Все це є. А хліба немає. Просто немає, і все тут. Ні дарма, ні за гроші. І немає чого приходити щодня, плакати або вимагати. Хліба тут немає.
Потрібно або змиритися і купити мило або глобус. Або піти, поки не прийняли за божевільного і не прогнали.
Але так багато людей намагаються викликати любов або купити хліб в магазині промтоварів. Це неможливо, на жаль. Любов або є, або її немає. І вона з’являється сама по собі, без насильства та вмовлянь. Так навесні розквітають квіти й з’являється листя на деревах. А потім настає літо. Це відбувається саме по собі. Так приходить любов.
Тільки той, хто намагається отримати те, чого немає, і викликати любов, якщо її немає в іншій людині, безнадійно пропускає і весну, і літо…
Потрібно зупинитися і припинити непотрібні спроби перетворити свинець на золото. Оживити неживе і поділити на нуль. Краще піти та відправитися на пошуки своєї долі. Поки ще є час і сили…
Автор: Анна Кір’янова
