– Олексій, ну чого у нас квартира простоює другий рік просто так? Може її здавати будемо? – насідала дружина на чоловіка.

– Не хочу нікого пускати в неї, потім замучимося ремонт робити, – пробурчав Віктор, який придбав однокімнатну ще до шлюбу.

– Що ти там шкодувати вирішив? – Засміялася вона у відповідь. – Вона й без того вся вбита.

– Тим більше не здамо її без ремонту, або здамо за мізерну суму. Який сенс? – відрізав чоловік.

Ганна зітхнула і перестала заводити розмову на цю тему, проте вона знову виникла сама собою.

Друг дитинства Денис повернувся до рідного міста з Києва з дівчиною, та поділився з Віктором переживаннями з приводу того, що не може винайняти квартиру.

– О, у мене порожня стоїть, тільки там ремонт треба зробити. Якщо сам зробиш, то живіть заради Бога, та оплачуйте лише комуналку, – запропонував другу чоловік.

Денис навіть не взяв час для обмірковування, і вхопився за цей шанс. Віктор віддав йому ключі, та заспокоївся. Через два місяці Денис повідомив, що зробив у квартирі косметичний ремонт.

Чоловік залишився задоволений і повідомив про це дружину, що пустив свого товариша з дівчиною.

– Безплатно? – вирішила уточнити вона.

– Вони ремонт зробили, та комуналку оплачуватимуть, – ввів її в курс справи Віктор.

Більше розмови про квартиру між ними не заходило. Через місяць до них несподівано наскочила тітка, яка доводилася матері Віктора рідною сестрою.

Чоловік був дуже здивований, побачивши її в вічко. З тіткою Машею Віктор особливо не контактував, вони бачилися лише на сімейних урочистостях, та вітали один одного з днем ​​народження.

З двоюрідною сестрою Ангеліною та її сім’єю була та сама історія. Рідня практично не спілкувалася.

– Відчиняй, я з тортиком! – влетіла у квартиру тітка Маша, і струсила на підлогу в передпокої з шуби сніг.

Віктор відійшов від дверей і впустив сполошену родичку у квартиру. Тітка Маша, не чекаючи запрошення, швидко роздяглася і почала шукати очима кухню.

– Давай чай пити! – Жінка сунула в руки племіннику коробку з тортом, і обсмикнула спідницю.

Віктор зробив жест рукою, і пропустив тітку Машу вперед. На кухні жінка почала командувати: сама розлила чай по кухлях, і розрізала торт на шматочки.

– Як у вас справи? Що нового? – Запитала тітка Маша. – Дітей заводити ще не хочете?

– Ну не те, що б ми не хочемо, швидше, не виходить, – усміхнувся Віктор.

– Зате твоя двоюрідна сестра третього чекає, – захихотіла жінка, і чоловік так і не зрозумів, зраділа вона, чи ні.

– Першій вже вісімнадцять років, із хлопцем живе. Скоро, мабуть, уже й весілля зіграють! – з гордістю додала тітка Маша.

Віктор не знав, що відповісти на її слова, тому натягнуто посміхнувся і промовив:
– Вітаю! Скоро прабабусею станете.

– Та яке там вітати, їм жити нема де. Точніше, квартири є, але за нечуваними цінами, – нарікала тітка Маша.

Чоловікові навіть не спало на думку пов’язати візит жінки та слова про труднощі з квартирою.

– Слухай, Вікторе, у тебе ж була дошлюбна? Як ти нею розпорядився? Твоя мати казала, що ти її не продавав, – перейшла до головного тітка Маша.

– Ні, не продавав і не збираюся, – здивовано відповів чоловік, і знизав плечима.

– Ой, чудово! Я ось із цього приводу і прийшла, – солодко посміхнулася родичка. – Пусти в неї Карину з Матвієм, якщо вона в тебе все одно порожня стоїть.

Віктор підняв на тітку здивований погляд і зрозумів, що вона прийшла з тортом не просто так.

– Ні, я не можу, там квартиранти живуть, – спокійним тоном повідомив чоловік.

– Так вижени їх на фіг, і все! Які тут проблеми? – хитро посміхнулася тітка Маша. – Чи їм місяць треба дожити?

– Ні, я нікого не виганятиму, та й нема за що, – розвів руками Віктор. – До того ж у ній живе мій друг.

– І що це змінює? – похмуро поцікавилася у племінника жінка, солодка усмішка миттєво зійшла з її обличчя. – Хто тобі дорожчий: друг чи родичі?

– Я не можу так зробити, – похитав головою чоловік. – Денис зробив мені ремонт в обмін на проживання.

– Ну, треба ж! Він же зробив, а не ти. Як то кажуть, пожив, хай і іншим дасть пожити, – захлинаючись, промовила тітка Маша.

– Ні, я не робитиму цього, – стояв на своєму Віктор, який не збирався виганяти друга з квартири.

– Я тебе почула! – рикнула на племінника жінка, і повільно підвелася з-за столу. – Якщо не хочеш нам допомогти, тоді торт я заберу, – тітка почала укладати шматки з тарілки в коробку. – Даремно лише двісті гривень на нього витратила.

Чоловік розгублено спостерігав за тим, як тітка Маша пакувала свій гостинець. Через кілька хвилин вона залишила квартиру, і Віктор з великим полегшенням видихнув.

Проте, за двадцять хвилин йому зателефонувала мати. Катерина Сергіївна була зла і засмучена.

– Сину, що за свинство з твого боку? – не вітаючись, спитала вона. – Мені дзвонила сестра і розповіла про те, що ти пустив у свою квартиру чужих людей, а родичам відмовляєш. Так взагалі справи не робляться!

– Мамо, я пустив Дениса пожити за те, що він зробив у квартирі ремонт, – повідомив матері Віктор.

– За ремонт?Так він тобі ще й оренду не оплачує? – здивовано перепитала Катерина Сергіївна.

– Так, тільки комунальні платежі оплачує, – підтвердив її припущення Віктор.

Після цих слів мати втратила всякі гальма. Ким тільки вона не називала сина, і як тільки не намагалася натиснути на нього.

– Дуже підло з твоєї сторони пустити у квартиру друга, а про племінницю не подумати!

– Мамо, а якби у мене не було квартири, де б тоді жила Карина з хлопцем? – поцікавився у матері Віктор.

– Навіщо зараз це обговорювати, якщо ти маєш квартиру?! – обурено прокричала Катерина Сергіївна.

Не бажаючи далі з нею сперечатися, чоловік поклав слухавку.

– Не смій навіть так робити!

Щоб не лаятись, чоловік скинув дзвінок. Однак на цьому родичі не заспокоїлися, вони продовжували дзвонити, писати, та вимагати пустити у квартиру Карину.

У підсумку Віктору довелося відправити рідню в чорний список, і дати їм охолонути. Він не міг зрозуміти, яким боком всі вони до його власної квартири?!

Чому хтось йому повинен диктувати, хто буде мешкати в ній? Маячня якась! А ви як вважаєте, він слушно вчинив, що не пішов на поводі у матері та тітки?