Колись бабуся дала пораду: “Якщо тобі важко, йди маленькими кроками. Роби те, що повинна, потроху, – пояснила бабуся.
– Не зазирай в майбутнє.
Не думай навіть про те, що трапиться завтра.
Помий посуд. Витри пил. Напиши лист. Звари суп.
Бачиш? Ти йдеш маленькими кроками.
Зробила крок, зупинилася, передихнула, похвалила себе.
Потім інший. За ним третій…
Ти сама не помітиш, як твої кроки стануть ширшими.
Настане час, коли ти зможеш подумати про завтрашній день без сліз“.
© Олена Михалкова
