Чого б мені жалітись на життя?!
Я бачу, чую, ходжу, розмовляю,
Маю нормальний ритм серцебиття,
На хліб, до хліба, якось, заробляю.
Подумаєш, коштовностей нема!
Не маю шуби, золота не ношу…
Зате, дітей своїх щомиті обійма,
Хіба це не багатство? Я вас прошу!
Щодня я Богу дякую за те,
Що прокидаюсь зранку, є що їсти,
І за сім’ю я вдячна, — це святе,
Що є кому про наболіле розповісти!
Чого б мені жалітись на життя?
Я не стою у рабстві на колінах!
Дай, Бог, довести те, що маю до пуття,
А те, що треба, Він і сам дасть неодмінно!
© Людмила Степанишена
