Що ж собою являє «нелюбов».
Нелюбов – це коли не можна заважати. Розмовляти, сміятися чи лізти з обіймами. Не можна розповідати про свої переживання – це дурниці, а не переживання. Не можна щось просити – треба розуміти, що зараз скрутне становище. І взагалі, навіщо тобі це? Не можна розраховувати на допомогу, дорослі люди повинні самостійно справлятися. Навіть якщо їм п’ять років. Це вже солідний вік. А якщо тридцять п’ять – це взагалі старість.
Нелюбов – коли не сварять особливо, але і не хвалять. Не помічають. Коли незручно… при близькій людині – він може сказати, що ти багато їси. А приготовлену тобою їжу людина з’їсть і нічого не скаже. І не помітить зусиль, коли поприбираєш і квіточки в вазочку поставиш. Нелюбов – коли нічого не можна. Коли дратуєш, заважаєш, лізеш, несеш нісенітницю, виносиш мозок, сиди смирно в куточку і чекай, коли тебе поведуть гуляти. І не говори, чи не ний, що не реви, – смирно сиди й чекай. Коли НЕ заступаються і кажуть: сам винен! – це не любов.
Коли нічого не дарують – нелюбов. Коли шкода грошей на тебе – це нелюбов. Це не ненависть. Це іноді ще гірше, тому що ненавидять за щось, через заздрощі, наприклад. І можна піти або здачі дати. А не люблять – просто так. Хоча кажуть: «так люблю я тебе, тільки відчепися, знову ти за своє!». Ось це і є – нелюбов. І від неї вмирають. Особливо люди похилого віку, діти і собаки. І дорослі люди, які беззахисні і чутливі. Нелюбов робить людину боязкою, незграбною, закомплексованою. Вона боїться все зіпсувати, перешкодити, роздратувати … Тут нічого не поробиш; якщо є сили – треба йти хоч з вузликом на паличці. Або хоча б ясно зрозуміти – це нелюбов.
Джерело
