У двоюрідної сестри був наречений з села. На відміну від всіх місцевих жителів він і його мати були інтелігенти. З підсобного господарства тільки кури, ніяких поросят і корови.
Город садили маленький, та й як саджали – місцеві алkанавти за гроші або пляшку обробляли їм грядки.
Сестра приїжджала на літо в село з міста. На річці і познайомилися.
Відносини тривали кілька років. Під час канікул взимку і влітку зустрічалися в селі. В інший час зідзвонювалися і переписувалися. Сестра в той час вчилася в інституті. А наречений у військовому училищі.
Мати його, потенційна свекруха, пишалася сином, говорила про його блискуче майбутнє, а сестру мою терпіти не могла. Всім кому можна і не можна розповідала, що сина її вона не любить, покрутить хвостом та й кине.
Насправді, ми не бачили взаємної любові в цих відносинах. Він любив, а вона лише дозволяла себе любити.
Сталося так, що він перед від’їздом на навчання заїхав до неї в гості. Від обіду відмовився, погодився на чай.
Тут вона випадково помітила дірку на його шкарпетці і великий палець, який виглядав звідти. З її слів, стало гидко так, що ледве дочекалася поки він «досьорбає чай і звалить».
Ще як на зло, забув у неї наручний годинник. Навіщось зняв, коли мив руки. Через кілька хвилин повернувся за ним. Вона відкрила двері, сунула йому годинник і зачинила двері.
На цьому відносини припинилися. Її просто перемкнуло. Вона перестала відповідати на його дзвінки і листи. А пізніше написала, що полюбила іншого, хоча нікого в неї не було.
Минув час. Вона вийшла заміж, народила дитину, він теж одружився. Іноді сестра згадує цього нареченого і зітхає: “Ось в Києві живе … і я могла там з ним жити … а сиджу в цій глушині! «Ми їй нагадуємо:” А як же дірка в шкарпетці? » А її відразу передьоргує: «Ой фу ні! Ні і ні!”
