До одного священника прийшла жінка шістдесяти семи років. І сказала, що життя її обдурило. Нічого цікавого, гарного, яскравого не сталося у її житті. Абсолютно нічого.
Рутина, звичні тяготи, одноманітна праця. Ні кохання, про яке пишуть у книгах. Ні багатства, достатку. Жодних щасливих змін. Ні мандрівок. Та взагалі нічого по-справжньому хорошого, цінного життя їй не дало. Розчарування суцільне, а не життя.
Їй випали погані карти. Дісталося погане нецікаве життя серед нецікавих людей. Життя обдурило її!
Ні. Це вона обдурила себе. Вибрала відсутність вибору.
Вона не хотіла нести відповідальність за вибір. І звалювала відповідальність на обставини та інших людей. Це вони неправильно радили і неправильно чинили. Вона не ризикувала. Не вчилася і не розвивалася.
Щастя вона уявляла так: хтось його має дати. Творець, доля чи інші люди. Але, знаєте, цього не сталося. Надії пропали, а життя майже закінчилося. Погане, несправедливе життя.
Жінка не дякувала за те, що стільки прожила – багато хто пішов набагато раніше. Не дякувала за те, що її очі бачать, а ноги ходять. За те, що вона має свій будинок і деякі засоби, які дозволяють їй їсти, жити в теплі.
І за те, що вона має дітей, теж не дякувала. Діти невдячні та живуть своїм життям. За що дякувати? І чоловік був. Він її постійно розчаровував. А потім остаточно розчарував – помер і все звалив на неї.
Вона не вибирала, не хотіла нести відповідальність за своє життя і не бачила того, що мала. Те, що їй дали.
Священник теж обдурив її очікування. Він почав питати, заради чого вона живе. Кого любить. Що готова змінити? Чому хоче навчитися? Адже ще залишився час, ще залишилося життя!
«Хіба це життя?», – сказала жінка обурено. – Це обман. Суцільне розчарування. Навіть не знаю, навіщо я прийшла сюди. Тільки час витратила!».
…Якщо не знати, навіщо прийшов на Землю, якщо не вибирати, звалювати відповідальність на долю та інших людей, якщо не брати участь у житті інших і не любити нікого, життя обдурить очікування.
Або людина обдурить себе і Того, хто дав їй життя. Подарував можливості, якими не бажали користуватися та вступати у боротьбу. Не життя дурить. Сама людина обманює себе і Творця, відмовляючись від відповідальності за вибір.
