– Кіро, привіт! Ти вільна сьогодні ввечері?
– Ірко, я думала, що ти у відрядженні!
– Була, та ось учора приїхала. У мене виникла непереборна потреба з тобою поспілкуватися, – відповіла Ірина.
– Щось сталося? – Поцікавилася подруга.
– Можна сказати, що так.
– Зрозуміло. У тебе чи в мене? – Запитала Кіра.
– Краще в тебе. У мене зараз не затишно.
О пів на восьму Ірина вже була в квартирі у подруги.
Поставивши на стіл коробку з тістечками, вона сіла і, не чекаючи розпитувань, сказала:
– Я не знаю, плакати мені чи сміятися, але зі мною сталося те, що моя бабуся прокоментувала б словами «хоч святих винось».
– Ти мене лякаєш. Стас щось викинув? – Насторожилася Кіра.
– І Стас, і його матуся. Та страшного нічого немає, а ось незрозумілого – повно. Загалом, я тобі зараз розповім, а ти скажеш, де я помилилася.
– Давай. Готова дати експертний висновок, – пожартувала Кіра.
-Ти Стаса зі мною бачила. Але ти не знаєш, як ми з ним познайомились. А справа була така: у моєї мами є двоюрідна сестра.
– Вона не може спати спокійно, якщо бачить незаміжню дівчину чи неодруженого чоловіка. Така ось Ханум. Усіх їй треба перезнайомити та оженити.
– Я коли з Денисом розлучилася, вона прямо завдання собі поставила – знайти мені, як вона говорила, «другу половинку». І знайшла Стаса. Йому тридцять шість років, це син якоїсь її знайомої. Одружений не був, дітей нема. Живе із мамою.
– Стоп! – Вигукнула Кіра. – «Живе з мамою!» У такому віці? Тобі вже зараз треба було зупинитися і добре подумати.
– З тіткою Риммою подумаєш, як же! Вона вже наступних вихідних запросила нас із батьками до себе на дачу. Ми приїжджаємо, а там Стас зі своєю маманою.
– Ах, молодь, вам із нами, старими, нудно! Ідіть до річки погуляйте, поки чоловіки мангал розпалять, а ми щось приготуємо.
– І виперли нас за хвіртку.
– Ви знаєте, де річка? – питаю я Стаса.
– Я думав, ви знаєте, – відповідає він.
– Походили з годину по дачному селищу, повернулися назад. За столом тітка Римма то мене, то Стаса все розпитувала про роботу, захоплення, загалом, провела «сеанс знайомства».
– Мамі моїй, дивлюся, Стас начебто сподобався, принаймні, вона тітку Римму в розмові почала підтримувати і мило так йому посміхатися.
– За кілька днів він мені зателефонував, хоча я номера телефону йому не давала. Знову, мабуть, тітонька постаралася.
– Зустрілися ми у кафе. Він прийшов із квітами, весь такий стриманий, ввічливий, усміхнений. Запропонував мені самій замовлення зробити.
– Собі взяв те саме. Не мовчав, розповів про себе, жартував – загалом справив приємне враження. До дому на таксі довіз.
– Ну, поки що все ніби нормально, – прокоментувала Кіра.
– Зустрічалися ми пару місяців. Стандартно так: кіно, театр, прогулянки, кафе, ресторан, букети-сувеніри. А у серпні у моєї мами ювілей. Відзначати вирішили вдома.
Мама мені й каже:
Домашній текстиль
– Тітка Римма дзвонила, просить запросити Ніну Семенівну із сином. Ти не проти? Адже ви зі Стасом зустрічаєтесь?
– Запрошуй, твій же ювілей – твої гості.
– Вечір пройшов чудово, так душевно, тому що, крім Стаса з матір’ю, всі інші були свої. Але й вони із загальної картини не вибивалися – Стас перетанцював із усіма дамами, навіть мою бабусю намагався запросити.
– Ніна Семенівна говорила трохи, щоправда, все більше про свого Стасика – він і з вищою освітою, і працює в інституті та інше. Будинок батьківський похвалила, питала у мами, чи не важко прибирати – таки два поверхи.
– Іро, а в тебе не склалося враження, що вона на цей ювілей напросилася через твою тітку, щоб, так би мовити, побачити на власні очі – що за сім’я у вас, які умови?
– Тоді мені це на думку не спало, а от зараз думаю, що так воно і було. Але не про неї. Стас поводився ідеально.
– Два-три рази на тиждень зустрічав мене після роботи, іноді ми з ним кудись ходили, іноді просто проводжав мене додому. Мама зазвичай у таких випадках запрошувала його, і він часто залишався то на чай, то на вечерю.
– Потім почав приходити до нас у вихідні. Мама тішилася: «Нарешті ти зустріла порядного чоловіка. За такого треба виходити заміж».
– Ні, після Дениса з його закидами, Стас, звичайно, виглядав на всі сто – просто чоловік мрії. І я вже якось звикла, що він весь час поруч. Тому коли він у присутності моїх батьків зробив мені пропозицію, я погодилася.
– А як же кохання, Ірко? – Вигукнула Кіра.
– У мене вже було кохання! Величезна! Неземна! І чим воно скінчилося? Нервовим зривом та депресією завдовжки на місяць.
– А тут спокійний, приємний чоловік, що оточив мене турботою. Мені вже двадцять вісім років. Я хочу сім’ю та дітей. Та зі ста жінок на моєму місці дев’яносто дев’ять зробили б так само!
– Я тебе розумію. Кажуть, що шлюби з розрахунку можуть бути щасливими, якщо розрахунок виявився вірним. Щось мені підказує, що це не твій випадок.
– Точно, не мій. Ми подали заяву, до дати реєстрації було трохи більше двох місяців. У матері Стаса була заздалегідь куплена путівка в санаторій, але вона мала повернутися за три тижні до весілля.
Домашній текстиль
– Вона поїхала, Стас почав бувати в нас частіше. Тоді мама якось увечері сказала нам:
– Ми з батьком хотіли вручити вам ключі від квартири на весіллі. Але вирішили це зробити зараз. Починайте налагоджувати своє життя.
– Це та квартира, де ви жили до того, як купили будинок? – Запитала Кіра.
– Так, батьки тоді дали братові гроші на перший внесок на столичну квартиру. А цю вирішили залишити для мене. Навіть оформили документи.
– Звичайно, вона не нова, і ситуація там морально застаріла, але на початку сімейного життя двокімнатна квартира – це чудово. А ремонт можна і потім зробити.
– Звичайно, – підтвердила Кіра. – А що, Стасові вона не сподобалася?
– Та все нормально було. Ми навіть з ним вирішили, що ще до весілля поставимо нову кухню. Домовилися, що він на це візьме кредит, а будемо жити на мою зарплату. Кухню поставили, техніку купили – все було чудово.
– І тут мене відправили у відрядження. У нас нові постачальники з’явилися, треба було з’їздити, щоб все оформити. Зазвичай у такі відрядження Пашка їздив, але в його дружини з дня на день термін.
– Ото шеф мене і відправив. Я за три дні повернулася. Вже на вокзал їхала, як раптом мені надходить повідомлення від Стаса: «Вибач, ми, здається, з тобою поквапилися. Ключі від квартири у поштовій скриньці».
– Нічого собі поворот! Що змінилося за ці три дні? – здивувалася Кіра.
– Заходжу я у квартиру, відчиняю шафу – там тільки мої речі, свої Стас забрав. Заходжу на кухню, а її немає.
– Як немає?
– Нової кухні, яку ми купили, – немає! Тільки дірки на стіні та шматки штукатурки на підлозі. Ні шаф, ні полиць, ні техніки. Все прямо з м’ясом від стін відідрано.
– Із собою забрав?
– Ну, це ж він сплатив, – пояснила Ірина.
– Охрініти! А чому він раптом передумав одружуватися?
– Все виявилося дуже просто. Я коли додому до батьків прийшла, там тітка Римма сидить. І вигляд такий винний-винний. «Пробач мені, Ірко, за такого нареченого, щоб йому ні дна, ні покришки!»
– Виявляється, поки я була у відрядженні, мати Стаса повернулася із санаторію, і він привів її до нашої квартири. А вона їй не сподобалася.
Домашній текстиль
– Ніна Семенівна Риммі такий скандал телефоном влаштувала, що та досі прийти до тями не може. Виявляється, його матуся думала, що «віддає Стасика в пристойну, забезпечену сім’ю»!
– Вона розраховувала, що він житиме в двоповерховому котеджі, і не потребуватиме, а мої батьки виставили його в якусь стару квартиру, та ще змусили витратитися на кухню.
– У тітки Римми, коли вона все це переказувала, очі були розміром із чайні блюдця! А мені стало так смішно, що я сміялася, мабуть, хвилин десять. Мама навіть подумала, що в мене знову щось нервове.
– Смішного тут, справді, мало. Тобто його маман, оцінивши будиночок твоїх батьків, визнала, що сюди треба обов’язково прилаштувати свого синочка. Вона, мабуть, не знала, що тут живуть батьки твого батька.
– А ваш новий осередок суспільства відправили на свої хліба в квартиру, що вимагає ремонту. Так, розчарували ви Ніну Семенівну! І що ж тепер?
– А нічого! Батько обіцяв допомогти відремонтувати кухню, а потім, я від них у свою квартири переїду. Господи, як же ж знову «мисливців за посагом» не спокусити?
– Я тільки зрозуміти не можу, як у всьому цьому відразу не розібралася? Де я помилилась?
А ви що скажете з цього приводу? Ставте вподобайки, пишіть в коментарях свої думки з цього приводу.
Залишити відповідь