Сьогодні модно говорити про те, що діти повинні бути незалежними, не обмеженими в своїх прагненнях і бажаннях. Їм багато дозволено. Але чи правильно це? Через повагу до батьків і смиренність своєї гордині людина досягає поваги до бога.
Коли дитина аморально ставиться до батьків, не поважає їх, важливо розібратися, чому так відбувається. Неповага корениться в благополучній долі. Як правило, дитина або «топче» батьків, бажаючи затвердити себе, або їй байдужі батьки, так як це заважає її благополучному житті.
Дитина повинна поважати батьків
Дитина часто ставиться до батьків аморально через те, що батьки, самі того не бажаючи, передали їй поклоніння благополучній долі.
Батьки засуджують людей аморальних, а дитина від них відрікається. Дорослі не розуміють, що перше і друге взаємопов’язані. Наприклад, мати постійно сумувала, що їй доля послала такого поганого чоловіка. А дитина її ненавидить і зневажає. Чому? Вона була незадоволена чоловіком і своїм життям, поклонялася благополучній долі, мала гординю. У дитини вже ця гординя повертається на матір.
Таким чином, ми самі не бачимо, як ми перетворюємо дітей в своїх антиподів. Насправді ж вони – наше продовження.
Інший варіант. «Я все віддаю своїй дитині». Але для того, щоб нормально дитину виховати, вона, навпаки, повинна все віддавати батькам. Це закріпиться у нього в рефлексі, і потім для нього буде природно – піклуватися про батьків. Це називається «виховання почуттям».
Що ж робимо ми? Ми все віддаємо дитині, зачіпляємо її за благополучну долю, робимо її егоїстом, а потім засмучуємося: «Чому ти стала такою? Чому ти від мене відвернулася?». Ми самі робимо своїх дітей такими. Добре, якщо дорослі розуміють, що дитину важливо навчити поважати батьків.
Помічено, що зазвичай хлопчик народжується тоді, коли дружина сильніша за чоловіка. Якщо чоловік – явний деспот, лідер, народжується дівчинка.
Смирення своєї гордині відбувається через повагу до батьків. Коли ми не привчаємо своїх дітей поважати нас, це згубно позначиться навіть на їх життєздатності, ними володіє гординя.
Щоб дитина від вас не відверталася, важливо навчити її любити батька, жертвувати собою, підкорятися, піклуватися. Не дарма в Біблії сказано, що дитина до трьох років – пан, від трьох до шістнадцяти років – раб, після шістнадцяти – друг. Тобто дитина повинна зрозуміти, що важливо зупиняти свої бажання і слідувати бажанням батьків. Це є упокорення своєї гордині.
Перемога над гординею з дитячих років відбувається через повагу і підпорядкування батькам. Це навички подолання головної нашої біди. Якщо ми виховуємо у дитини систему слухняності, турботи, тоді вона поважає батьків і в кінцевому рахунку поважає бога.
Ми просто думаємо, що ми правильні за формою, а дитина йде протилежним шляхом. Насправді вона бере від нас не форму, а зміст.
