– Як ти могла заміж вийти? Не зрозумів, – колишній чоловік був явно здивований такими неочікуваними для нього змінами у моєму житті.
Він стояв у моїх дверях з букетом квітів, очікував, що я зараз на радощах кинуся до нього, а я сказала, що у мене немає часу, бо готую вечерю для чоловіка, який от-от має повернутися з роботи.
Такого повороту колишній не очікував. Ми з Артемом розлучилися ще 2 роки тому з його ініціативи. Тоді я справді важко пережила наш розрив, і на початках просила Бога, щоб чоловік чоловік повернувся, адже я його любила.
Ми з Артемом одружилися з великого кохання, мені на той час було 27 років. Обоє з освітою, з роботою, з житлом, але ми пішли жити у мою квартиру, бо вона двокімнатна.
Через цю квартиру, до речі, зі мною перестала спілкуватися мама, бо вона вважала, що я маю поділитися нею з своєю молодшою сестрою. Та я так не вважала, це житло належало моїй бабусі по батьковій лінії, і сестра не мала до нерухомості жодного відношення, адже у нас різні тати.
Та мама мала на це іншу думку, після того, як мій батько нас кинув, вона вдруге вийшла заміж, і мене виховував вітчим, то ж, на її думку, я із почуття вдячності мала з сестрою поділитися.
Цього я робити не стала, мені самій потрібна була квартира, адже я заміж виходила. То ж я відразу після весілля з чоловіком переїхала у своє гніздечко, а мої мама і сестра перестали зі мною спілкуватися, і навіть на моє весілля не прийшли.
У Артема теж була квартира, він її сам придбав, але однокімнатна, і ми вирішили, що будемо її здавати, і за ці гроші оплачувати нашу комуналку та інші спільні витрати.
Ми з самого початку з ним домовилися, що всі витрати ми ділимо навпіл. Заробляли ми приблизно однаково. А якщо ми хотіли допомагати родичам, то тоді таку суму ми віднімали.
Спочатку у нас з Артемом все було добре. Але десь через пів року його сестра-студентка заявила, що заміж виходить, дитину чекає, і їхні батьки вирішили, що молода сім’я піде жити в квартиру Артема.
Моєї думки чоловік не питав, він зробив так, як хотіли його родичі. Я не могла щось мати проти, адже це його квартира і його рішення.
Але я сказала, що оскільки ми тепер недоотримуватимемо 6 тисяч, які нам платили за оренду, то і я в спільну касу даватиму на 6 тисяч гривень менше, ці гроші я собі відкладатиму на власні потреби.
Таке моє рішення дуже обурило чоловіка, він назвав мене меркантильною, і став картати, що я його не розумію, адже мова йде про найрідніших йому людей, яким він не може відмовити.
Я йому нагадала, що у нас була домовленість, і я не збираюся від неї відходити. Артем настільки був на мене злий за те, що я не підтримала його, що подав на розлучення, таким чином він показав, що родичі для нього важливіші, ніж я, його законна дружина.
Переплакавши цей важкий період, я зібралася з останніх сил, і спробувала жити далі. Через рік після розлучення я зустріла достойного чоловіка і вийшла заміж. Тепер у мене все добре, я щаслива.
А от у колишнього чоловіка не все так добре, як би він хотів. Він, нарешті, і сам зрозумів, що його родичі його просто використовують.
Живе Артем у своїх батьків, бо мама переконала його, що негоже виганяти рідну сестру з маленькою дитиною з квартири. Більше того, вони його зобов’язали сестрі фінансово допомагати, бо їй важко зараз.
Пожив Артем таким життям і вирішив повертатися до мене. І аж ніяк не сподівався, що я за такий короткий, на його думку, час змогла вискочити заміж.
Не розумію, на що він сподівався, що я його до пенсії чекати буду? Він сам захотів розлучатися, бо поставив своїх родичів вище за мене.
На мою думку, ніколи не треба втручатися родичам в життя молодих сімей, тим більше, просити у них допомоги, якщо без цього можна обійтися.
