У мене двоє доньок, Світланка, вона справді світлий промінчик в моєму житті – гарна, успішна, добра. Вона з самого дитинства була така, що хотілося віддати їй все на світі, а не лише своє серце.
А от Аня вже пішла в чоловіка, я була певна, що якби вона була хлопчиком, то була б навіть симпатична, але така дівчинка… Що я вже її й фарбуватися вчила, одягом підкреслювати вигідні сторони – навіть пробувати не хоче!
Інше діло Світланка – все на льоту просто сприймає, кожну мою пораду слухає, тому й життя склалося добре – пішла вчитися на факультет, де одні лише хлопці, вискочила вдало заміж і ось вже двоє діток має.
І які дітки гарні, всі в Світланку! Та я така щаслива від того, що дитина завдяки мені своє життя влаштувала.
Це найкраща винагорода для матері.
А от Аня… Господи… Та навіть не маю, що й доброго сказати, крім того, що має гарну роботу і її там цінують.
А як не цінувати, коли вона там днює і ночує? Звичайно, що й заробила вона на свою квартиру, однокімнатна, не щось аж таке, але квадратура велика, у нас колись такі двокімнатні були, та ми й досі з чоловіком в такій живемо, сорок вісім квадратів з балконами.
Я зраділа, що вона має квартиру, адже потім це все дістанеться дітям Світланки, бо як інакше? Я їй це в очі й казала:
– Треба було двокімнатну брати, так би потім Даринці не прийшлося на більшу заробляти, а вона матиме діток, не те, що ти.
– Мамо, я можу мати дітей, просто мені не траплявся відповідний чоловік.
– Аню, будьмо чесні – вже й не трапиться, ще не з’явився на світ з таким смаком. Тому твоя племінниця Даринка – твій єдиний шанс мати доглянуту старість. Тому збирай на більшу квартиру аби тебе було за що доглядати.
Донька тоді гримнула дверима, але що я не так сказала? Я не буду загортати в гарні папірці, бо я її люблю, навпаки, треба казати правду в очі, бо любиш і тоді б не сталося з нею цієї ситуації!
По-перше, вона завела собі собаку!
– Аню, та він всі меблі погризе, потім Даринці наново ремонт робити?
Але вона кинула слухавку, а далі більше – завела собі чоловіка з дитиною!
Я вже не могла витримати:
– Що це за чоловік, який не зміг на квартиру свою заробити, а в тебе живе? Як з таким взагалі можна зв’язуватися?
– Мамо, він мав на що витрачати гроші, тим більше, має машину.
– І що? ти в ній їздиш? А він в твоїй квартирі живе!
А далі взагалі сталося непередбачуване! Вона продає свою квартиру і він там пару копійок доклав та купили двокімнатну.
– Це вже спільне майно, люба! Чим ти там взагалі думаєш? Ти вбухала купу грошей, але при поділі майна отримаєш нещасну половину! Навіть не купиш в гуртожитку кімнатку і за неї тебе ніхто не буде глядіти!
А вона не слухає, розумієте? мого голосу, голосу розуму не чує, бо у неї тепер є ілюзія того, що має родину: чоловік, син і собака.
Але я ж чітко бачу, наскрізь бачу того чоловіка він все наперед продумав, пристосувався на шиї в моєї доньки, поки йому це вигідно. А як інакше? У неї зарплата більша, вона їх обох забезпечує, а вони собі щасливенько на ї шиї ногами махають.
Я й телефоную до доньки, приходжу, але вона мені сказала, що ще кілька слів про її чоловіка і вона перестане зі мною спілкуватися!
Я вже зі Світланкою раджуся і вона повністю на моїй стороні – треба її витягувати з того шлюбу, поки ще при здоров’ї і зможе на нову квартиру заробити.
Але нашим планам прийшов кінець – Аня при надії! Я б зроду в таке не повірила, але вона сама зателефонувала і щасливим голосом це сказала!
Я ще не знаю, як на все це реагувати і що робити. Чоловік просто мовчить, ніяк не реагує, Світланка в такому ж стані, як і я. Навіть нема з ким порадитися! А як би ви вчинили на моєму місці?
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
