– Вибачте, свахо, але квартиру ви маєте моїй доньці залишити. Уляна не винна, що ваш син собі іншу знайшов. А куди вона зараз з двома дітьми піде? – каже мені моя сваха.
У нас склалася така ситуація, що ворогу не побажаєш. Я життя прожила, а як тут правильно вчинити – не знаю.
Мій син розлучився з дружиною. Прожили вони разом у шлюбі майже 13 років, мають двох донечок, віком 12 і 5 років. Жили вони в трикімнатній квартирі, яку я купила за свої заробітчанські гроші.
Весь цей час житло було на мене оформлене, бо я з самого початку бачила, що там добра не буде.
Не любив мій син Уляну, а вона за ним сохла, проходу йому не давала. А потім оголосила, що дитину чекає.
До мене прийшли її батьки, і стали наполягати на тому, що треба весілля робити, бо негоже, щоб дитина без батька росла.
Син не хотів одружуватися, казав, що дитину на себе запише, аліменти платити буде, але не хоче Уляну за дружину, та ми з обох сторін наполягли на тому, що правильно буде, якщо вони розпишуться.
Невістка тоді ще й весілля захотіла, свати цю ідею підхопили, а мій син ледь не плакав, так не хотів усього цього.
Я щиро вірила, що у них все налагодиться. На той час я за кордоном вже 7 років працювала, і мала гроші, щоб купити трикімнатну квартиру, в яку відразу і заселила молодят.
Тоді ніхто не починав розмови про те, щоб житло на них переписати. Невістка була щаслива, що стала законною дружиною Ярослава, а сину моєму було байдуже.
Так вони і жили. В якийсь час мені здалося, що син змирився з усім, бо жили вони непогано, навіть друга дитина у них народилася.
Весь цей час я фінансово їх підтримувала, бо працював лише син, а невістка жодного дня на роботу не ходила, вона робила вигляд, що займається дітьми.
Мені це було трохи дивно, адже багато жінок умудряються поєднувати роботу і виховання дітей, але моїй невістці це здавалося неможливим.
Не хочу зараз нічого поганого на неї говорити, але навіть при тому, що вона сиділа вдома, у них в квартирі завжди був безлад, і не було ніколи наварено, як це має бути.
Син не раз мені скаржився, що харчується в кафе, бо він працює, хоче добре поїсти, а вдома дружина максимум йому макарони з сардельками пропонує.
Діти теж не мали правильного режиму харчування, тому старша внучка вже має проблеми із здоров’ям.
Я в їхню сім’ю ніколи не вмішувалася, сподівалася, що все буде добре. Але дива не сталося, син нещодавно пішов з сім’ї. У нього і справді є інша жінка, яка ще не була заміжньою, дітей теж не має.
Живуть вони у тієї жінки, її звати Ксенія, і в неї є своя квартира. Я особисто з нею ще не знайома, тому нічого про неї сказати не можу.
Проблема от в чому – свати наполягають, що я маю залишити невістку з внуками в своїй трикімнатній квартирі.
В принципі, я не проти, бо сама ще за кордоном і найближчим часом повертатися не збираюся. І Ярослав житиме в квартирі своєї нової дружини.
Проблема в тому, що я не просто маю залишити Уляну в своїй квартирі, а ще й сама маю платити всі комунальні послуги, а за трикімнатну квартиру сума щомісяця набігає немаленька.
Невістка сама не може оплачувати, бо ж ніде не працює. Коли я їй кажу щось про роботу, вона ображається і відповідає, що в 38 років без стажу її на нормальну роботу не візьмуть, а будь-де вона працювати не збирається.
Тих грошей, які їй син даватиме як аліменти, вистачить на харчування і на те, щоб дітей забезпечити. А хто має забезпечувати Уляну? Їй же теж багато чого треба, наприклад, одяг чи предмети гігієни. Вона звикла до того, що все в домі з’являється просто так, по першому її дзвінку чоловікові.
– Залишиш її вдома, будеш сама комуналку платити, – попередив мене син. Він каже, що Уляна має переїхати до своїх батьків, і так буде правильно.
А цю трикімнатну квартиру з часом ми його дітям подаруємо, дівчата поділяться і будуть мати мінімум по однокімнатній квартирі, або ще щось придумаємо. Одним словом, син готовий дітям допомагати, а от колишню дружину він утримувати не хоче.
Свати ж наполягають, що діти вже звикли до тієї квартири, вважають її своїм домом, тому всі вони, разом з Уляною, мають там залишитися.
Я вже зовсім розгубилася, не уявляю, що мені робити. Залишити невістку в своїй квартирі, чи тепер вона мені чужа і я не зобов’язана її утримувати?
