Це стало великою несподіванкою і якоюсь мірою шоком, але я ні на мить не вагалась чи варто залишити дитину. Я завагітніла у п’ятнадцять років. Згодом дізналась, що у мене буде двійня. Усі три місяці батьки наполягали, щоб зробила аборт. Коли минув цей термін і я не прислухалась до їхніх умовлянь, то просто вигнали мене з дому. Проте це мене не злякало, я знала, що мені є куди йти.

Мій коханий, який був не набагато старшим за мене, проявив справжню мужність та благородність, не покинувши у скрутну хвилину. Його близькі радили вмовити мене позбутися дитини, але він жодного разу про це не просив і навіть не натякав. Навпаки, заспокоював, казав, що все у нас буде добре, ми з усім справимось разом. Подруги не вірили у наші стосунки, діставали мене своїми похмурими передбаченнями, що він награється і залишить мене з животом в одну.

Звісно, йому лише дев‘ятнадцять. Потрібно думати про навчання, про те, як влаштуватись на хорошу роботу по закінченню університету і батьківські клопоти навряд чи цьому сприятимуть. Але він не відступився.

Нам було непросто. Ми пройшли складний шлях пліч-о-пліч. Зате тепер можемо назвати себе щасливою сім’єю. В нас підростають дві прекрасні донечки. Скоро їм виповнюється дванадцять років. Чоловік подбав про те, аби ми ні в чому не знали нужди.

Мої батьки ні разу не поцікавились тим, як склалось моє життя, як живуть їх онучки. Але недавно вони таки згадали про мене. А все тому, що дізналась від сусідів, що в нас із чоловіком власний бізнес і досить заможна сім’я. Незабаром завітали у гості. Я їх навіть на поріг не пустила. Викреслила їх зі свого життя так, як вони колись викреслили мене, вигнавши вагітною на вулицю. Сім’я — це не завжди люди, які пов’язані кровно. Справжня сім’я — це там, де тебе люблять та підтримують за будь-яких умов.