Я намагалася з усіх сил налагодити стосунки з свекрухою, але вона у мене дуже прискіплива. З першого дня, як я переступила поріг їхнього будинку, вона почала чіплятися до мене по дрібницях. І це при тому, що всю роботу по дому було покладено на мене. Свекруха не пропускала нагоди, щоб повчити мене і показати, що я роблю не так. А не так було буквально все!
Я недостатньо ретельно прибирала в будинку, не акуратно прала і прасувала одяг, погано доглядала за рослинами. А моя їжа завжди викликала хвилю критики – недостатньо солі, погано нарізано, недоварене м’ясо або взагалі, вони таких страв не їдять.
Перш за все, я намагалася не звертати уваги на моралізаторство свекрухи. Я розуміла, що їй важко змиритися з тим, що в житті її сина з’явилася ще одна жінка. Тим більше, коли вона претендує на головну роль в ній. Я сподівалася, що пройде час, і мама мого чоловіка прийме мене і полюбить. Але краще не стало.
Одного разу, в гості до свекрухи прийшла її подруга, і я випадково почула, як вона скаржиться на мене. Мовляв, я лінива, роблю все нехотя і дуже погано, та й взагалі, мало на що придатний. Хоча весь ранок я простояла біля плити і готувала частування, які побажала свекруха і паралельно прибрала в будинку.
Мені було дуже прикро від таких слів. Увечері, я не витримала і розповіла про все своєму чоловікові. Він попросив мене набратися терпіння. Сказав, що у його матері досить складний характер і потрібно просто не приймати близько до душі її зауваження.
Скільки я не намагалася, але реагувати м’якше і згладжувати непорозуміння мені не вдавалося. Зовсім недавно, стався випадок, який перевершив моє терпіння. У той день, я цілий день крутилася як білка в колесі. Після сніданку я відправилася за покупками на ринок, потім приготувала обід і зайнялася пранням і прибиранням.
Півдня я наводила марафет в домі, а мати чоловіка при цьому лежала на дивані. Втомлена, я вирушила в дитячий садок за донькою, а по дорозі додому, зайшла в в магазин, купити чай для свекрухи. Коли ми повернулися, то вона мені заявила, що я купила не той чай, який треба було і повинна повернутися в магазин і поміняти його. Довелося йти назад і виконувати забаганку.
Пізніше я зайнялася вечерею для сім’ї – готувала голубці. Коли я нарешті закінчила і покликала всіх до столу, свекруха сказала мені з явним невдоволенням, що моє куховарство не викликає бажання їсти, хоча вона прочекала їжу півдня. Для мене це стало останньою краплею.
Я забрала тарілку, яка стояла перед свекрухою, зі столу, і сказала, що якщо я несмачно готую, значить і їсти мою їжу не треба. Якщо вміє сама смачніше готувати – вперед, я не маю нічого проти. Свекруха була ошелешена, я пішла в свою кімнату. Я хотіла провчити її, залишивши без вечері. І показати, що мені важко, а вона тільки критикує мене.
Тепер я думаю, чи правильно я поступила чи варто було пояснити свої почуття по-іншому? Чи зрозуміє моя свекруха то, що я хотіла сказати таким чином? Як мені налагодити відносини з мамою мого чоловіка так, щоб нам було комфортно разом?
