– Я знову в положенні, – радісно оголосила Женя батькам за сніданком. – Позбавлятися не буду, адже діти – це таке щастя!
– Що означає в положенні, – подавився яєчнею Максим Миколайович. – Женю, у тебе перша дитина росте без батька, і на нашому повному утриманні. Куди ще другу?
– І що ти пропонуєш? – Схопилася зі стільця Женя. – Врахуйте, ця дитина буде, що б ви не казали. Я хочу багато дітей.
– Женя, але ти не здатна їх забезпечувати, – розгублено промовила її мати, Маргарита Сергіївна. – Нам із татом по сорок чотири, й ми не готові вдруге ставати дідусем та бабусею. Я й так рік через тебе сиділа у декреті з Вовою.
– Мамо, не будь егоїсткою, – обурилася Женя. – Ти тільки про себе й думаєш!
Женя була єдиною дитиною своїх молодих та прогресивних батьків. Чотири роки тому вони були щасливою родиною. Донька-студентка успішно опановувала програму інституту.
Її батьки раділи виплаченій іпотеці, і можливості більше не орати на роботі щосили. Але одного дня другокурсниця Женя зізналася батькам, що при надії.
– Як же так, дочко, – ахнув Максим Миколайович. – А хто батько, він взагалі знає про дитину?
– Мій одногрупник, Віктор, – зітхнула Женя. – Він готовий визнати батьківство. А одружуватися йому мама забороняє, каже, ще зарано.
– Яка розсудлива позиція, – захопився Максим Миколайович. – От і нам тобі теж треба було щось заборонити. А тепер, що вже – назад шляху немає, треба буде виховувати.
– Нічого, коли дитина з’явиться, мама сяде з нею у декреті, – усміхнулася Женя. – Так можна, у нас дівчата вже робили. А я отримаю диплом, влаштуюсь на роботу.
– Почекай, з якого дива я повинна взагалі сидіти в декреті? – поцікавилась у дочки Маргарита Сергіївна. – Мене підвищити обіцяли, а з твоїми ідеями, швидше звільнять, чи віддадуть посаду конкуренту.
– Ну, мамо, ти ж не хочеш, щоб я залишилася без диплома? – примхливо поцікавилася Женя. – І взагалі, в інших батьки радіють поповненню у сім’ї. А ви мене тільки лаєте. Хіба можна так поводитися?
Маргарита Сергіївна та Максим Миколайович ситуацію обговорили, та з нею змирилися. Звичайно, вони абсолютно точно не планували ставати дідусем і бабусею так рано.
Але робити не було чого, довелося змиритися. У кімнаті Жені зробили ремонт, купили дитяче ліжечко і весь необхідний посаг.
Через сім місяців у сім’ї з’явився маленький Володя. Спочатку Женю син бавив, вона грала з ним, гуляла, годувала.
Кілька разів, зніяковіло посміхаючись, до них додому навіть приходив “молодий батько”. Вітя приносив якісь незначні суми, один раз притяг пачку підгузків. Виглядав цей горе-батько максимально жалюгідним.
А потім Жені набридло сидіти вдома з дитиною. Вона все частіше відпрошувалася у матері з батьком то погуляти, то до подружок. Потім раптово почала відновлюватися на навчанні.
І переїхала до подружки в орендовану кімнату, залишивши Володю з бабусею та дідусем. Ті спершу навіть не зрозуміли, що Женя переїхала. А коли усвідомили, було вже запізно.
– Що означає, ти знову вчишся, а мені треба брати відпустку для догляду за дитиною? – поцікавилась у дочки Маргарита Сергіївна. – Ти ж знаєш, у мене робота.
– Я тепер теж зайнята людина, – відмахнулась Женя. – Ну самі ж мені казали, що обов’язково треба здобувати освіту та професію. Ось я цим і займаюся, але вам знову щось не подобається.
– Загалом ми розраховували, що ти влаштуєш дитину в садок, а потім уже продовжиш навчання, – роздратовано відповіла доньці Маргарита Сергіївна. – Але, мабуть, це марні сподівання.
– Я втомилася з ним сидіти, Вовка тебе слухає, а мене ні, – закінчила Женя. – Ну все, годі сперечатися.
– Повернися додому негайно! – вимагала Маргарита Сергіївна. – Хоча б вечорами займайся сином.
– Ну мамо, він заважає мені вчитися, – обурилася Женя. – Давай я іноді сидітиму з ним у вихідні.
Маргарита подивилася на дочку, а потім махнула на неї рукою. Розмовляти було безглуздо. Вони ледве дотягли до садка, Маргарита Сергіївна навіть звільнилася з роботи, щоб сидіти з онуком.
А ще через рік Женя знову покинула інститут, заявивши, що передумала ставати маркетологом. Вона вирішила стати бровістом, закінчивши тижневі курси у салоні краси неподалік. Тут уже не витримав Максим Миколайович.
– Та які тобі курси! – гаркнув він. – І так на нашій з матір’ю шиї їдеш, ще й дитину туди посадила! А сама то по клубах, то по гулянках вештаєшся!
– Я влаштуюсь на роботу, – заявила батькові Женя. – А ви зможете нарешті припинити мене тикати своїми грошима.
– Почни жити зі своєю дитиною, росте, як сирота при живих батьках, – зажадав у дочки Максим Миколайович. – Щось його тато взагалі не розбігся аліментами з вами поділитися?
– Ми про них і не домовлялися, мати Віті була проти, – пробурмотіла Женя. – А я її трохи побоююсь.
– Краще б ти в ліжко з хлопцями лягати побоювалася, – махнув рукою на дочку Максим Миколайович. – Загалом, сина ти маєш забезпечувати сама!
– Мати взагалі не наймалася ним займатися цілодобово.
Кілька місяців Женя справді покірно зображувала зразкову дочку. Ночувала вдома, відводила сина в садочок,і сама його забирала.
Вона працювала в салоні, розташованому в сусідньому кварталі, потроху набирала клієнтів. Батьки раділи з того, що Женя нарешті взялася за розум.
Але потім вона знову відпросилася поїхати з друзями за місто, а увечері віддала перевагу дискотеці, а не нудному укладанню сина спати.
Батьки стривожилися, але вважали нерозумним надто закручувати гайки. Вони чудово розуміли, що в цьому випадку Женя знову може покинути батьківський будинок.
Тільки вдалося хоч трохи зітхнути з полегшенням, а Женя знову оголосила про своє цікаве положення.
І тут батьки зрозуміли, що надто довго потурали дочці. Вони обговорили між собою ситуацію. А ввечері Женю з роботи зустріли батько, мати, син, та зібрані валізи.
– Що це за демонстрація? – поцікавилася Женя у Маргарити Сергіївни та Максима Миколайовича, – Ми кудись їдемо?
– Так, ви з сином вирушаєте до батька твоїх дітей. Тепер це буде його проблемою, а не нашою.
– Ви з глузду з’їхали, – позадкувала Женя. – Мене там його матуся живцем згризе, і не подавиться.
– Ні, це ти з глузду з’їхала, якщо думала, що можеш нескінченно гуляти й приводити дітей, наче кішка. Вам із Віктором вже по двадцять три роки. Час нести відповідальність за свої вчинки, – вагомо сказав доньці Максим Миколайович.
Вони посадили Женю, що упиралася в машину, завантажили в неї валізи, й поїхали за адресою Віті. Той жив у приватному будинку, не надто далеко.
Хвіртку їм відчинили далеко не відразу. А за нею виявилася дуже незадоволена жінка, ровесниця Маргарити та Максима.
– Що треба, навіщо ви цю сюди притягли, – поцікавилася вона. – Віті вдома немає.
– Ну і чудово, він приїде, й буде сюрприз, – енергійно почав витягати валізи Максим Миколайович. – Чи бачите, наша дочка знову в положенні.
– Від вашого синочка, як вона сама зізналася. Але ми не готові нести тягар відповідальності одразу за двох онуків. Тому довіряємо зробити це їхньому батькові, вашому синочку!
– Не потрібний нам тут ніхто, – обурилася жінка, що представилася Аллою. – Ще чого, чи мало де ваша донька собі пузо нагуляла.
– Відмовляєтеся – чудово, значить, робимо генетичний тест, вже можна, навіть для плода, а потім чекайте позов до суду, та аліментів.
– А якщо Віктор не платитиме – у перспективі, заборона на виїзд з країни, а може й термін. Відмінний рядок в резюме, я вважаю.
– Робити дітей ваш син уже вміє, – усміхнулася Маргарита Сергіївна потенційній свасі. – А відповідати за свої вчинки – ні!
– Та ми ж не відмовляємось, – відступила Алла. – Хай поживуть, спробують, може, що й вийде.
– Ні, це ми вже проходили, – похитав головою Максим Миколайович. – Три роки онука виховували. Тепер – лише весілля та офіційне визнання батьківства. Нехай уже головою думають!
Заперечення батьки Жені більше не приймали. Вони залишили доньку жити в будинку у Віті, (розповідь для сайту Це Easy) хоча його мати й не дуже раділа цій обставині. Невдовзі в Жені вже термін.
З батьком дитини її розписали швидко, та без зайвої урочистості. Вітя працює кур’єром, та намагається забезпечувати молоду сім’ю.
А Жені тепер не до гулянок – у будинку свекрухи їй мимоволі довелося дотримуватися нових порядків.
Тепер вона з тугою згадує життя з батьками. Але ті більше не згодні звалювати на себе чужу відповідальність… Слушно вчинили батьки, як ви вважаєте?
Пишіть свої думки в коментарях, та ставте вподобайки.
