Моя бабуся завжди говорила, що з родичами потрібно підтримувати відносини. Які б вони не були. Треба – і все тут. Таке виховання. Я це перейняла, звичайно, але у мене вже сил немає, сестра чоловіка просто дістала. Причому не тільки мене, а й рідного брата.
Так вийшло, що батьки чоловіка купили його сестрі квартиру недалеко від нас. Їй 38, вона в розлученні, дітей немає. Я завжди була не проти спілкування з родичами чоловіка, але ця дивна дама порядком вже набридла. Без запрошення може заявитися після роботи до нас, напроситися на вечерю. Хоча ми з нею зовсім подружки.
Мало того, що приходить, як до себе додому, так ще й батькові скаржиться, що чоловік відмовився возити її на роботу. У підсумку довелося возити, щоб з батьком не сваритися. “Нам по дорозі!” – твердила вона, але це зайвий гак, через неї ми тепер на роботу ледве встигаємо. Вічно на нервах.
Безцеремонна сестра вічно дивиться, як ми живемо і дає поради, про які її ніхто не просив. За словами чоловіка, відносини у них завжди була натягнуті, тому ревнощами таку поведінка з її боку назвати не можна, але чому тоді вона лізе до нас? Для мене це загадка. Вже всіляко показували їй, що не горимо бажанням спілкуватися, але її не проймеш. Переїхати подалі чи що?
