Я майже рік живу в незареєстрованому шлюбі з дівчиною, яка є патологічним брехуном. Вона думає, що її брехня ідеальна і розкрити її практично неможливо, але насправді вона погано бреше. Я вже по її жестам можу визначити, обманює чи ні: вона або чеше лоб або починає чіпати себе за підборіддя лівою рукою, коли намагається збрехати. Одного разу вона стояла з пакетом в руці й коли почала обманювати, то взяла і переклала пакет в іншу руку, та ще й почала терти підборіддя лівою рукою. Я тоді не витримав і засміявся, настільки це було не правдоподібно.
Коли ми тільки починали зустрічатися, вона мене попередила, що вона бреше і не може нічого з собою вдіяти, але відразу сказала, що про всяк випадок дасть мені доступ до її соц. мереж, щоб я був упевнений в її вірності. До слова сказати, я ні разу не перевіряв її переписування. Все ж і без читання чужих листів можна зрозуміти, чи зраджує тобі людина чи ні.
Бісить, звичайно, що дівчина бреше без жодного приводу. Ну здавалося б … Ну яка різниця мені в тому, що вона забула купити молока по дорозі з роботи, але ні … починає придумувати ідіотську історію з подругою, що вона її підкинула там кудись, та почала добиратися мало не на попутках, а магазина по шляху не було, тому молока і немає. До кінця її цікавої історії вона і підборіддя помацала і лоб почухала. Все ж таки не кожен день вона придумує настільки вишукану і нескладну брехню … Я ближче до кінця історії посміхався, а під кінець і зовсім засміявся. Вона зрозуміла, що я все зрозумів, але зупинитися вже не могла і продовжувала складати на ходу. Ми до кінця цієї історії почали сміятися. Вона почервоніла і вибачилася.
Мені вона розповідала, що навіть відвідувала психолога, щоб позбутися від нав’язливого бажання брехати. Хоча може історія про психолога – це теж брехня?
