Днями я була у внучки на дні народження, після чого невістка на мене образилася. Все тому, що я поклала в конверт лише 400 гривень, цю суму вона вважає занадто мізерною. Та мені здається, що я все правильно зробила, спробую пояснити.
Зараз мені 72 роки, я пенсіонерка, живу з чоловіком в селі. У нас дуже красивий великий будинок з сучасним ремонтом, я його відбудувала за заробітчанські гроші, бо майже 15 років працювала в Греції, і лише три роки тому повернулася додому.
Поки я була на заробітках, я щедро ділилася грошима і з сім’єю сина, і з сім’єю доньки, допомогла обом з придбанням житла, ніколи не відмовляла, коли вони просили гроші на якусь серйозну покупку. Тоді у мене була традиція – дітям і внукам на день народження давати по сто євро.
Але то було тоді, коли я була заробітчанка. А зараз я пенсіонерка, живу на пенсію, і розраховую все відносно неї, то ж сума 400 гривень здалася мені достатньою. Крім того, я витратила майже 200 гривень на дорогу з села в місто, а також купила ще цукерки.
Та невістці мій подарунок не сподобався, вона переконана, що в мене ще є в заначці євро, тому я могла б бути і щедрішою до своїх дітей і внуків. За столом невістка мовчала і лише скоса на мене поглядала, а син намагався розрядити обстановку.
Додому я поверталася дуже засмучена, невже дітям від мене потрібні тільки гроші? Так, у мене є відкладені ще кілька тисяч євро, але я їх для себе з чоловіком бережу, щоб самим давати собі раду і не просити в старості нічого у своїх дітей. Як же вони не розуміють, що це ж знову я для них стараюся, щоб зайвий раз їх не обтяжувати?
Та пояснювати нічого я не стала, я дала стільки, скільки вважаю за потрібне. Невістка образилася, мені не телефонує і скидає, коли телефоную я. Чоловік мені радить не перейматися і залишити цю ситуацію в спокої. Але я не можу, бо скоро у сина день народження, і я вже відтепер думаю, яку суму покласти йому в конверт, щоб ще й він на мене не образився.