— Миколо, це просто обурливо! Що відбувається? — такими словами зустріла сина Анна Сергіївна, ледь він встиг переступити поріг своєї квартири.

— Що сталося? — здивувався Микола, — Юля вас не зустріла, чи запізнилася?

— Твоєї дружини взагалі немає вдома! — заявила Анна Сергіївна, — Їжі немає. Кімната для нас не готова! Двері нам взагалі відкрила сусідка, якій ви залишили ключі про всяк випадок.

— Не зрозумів, — Микола і сам був здивований.

Він взяв телефон і набрав номер дружини. Однак її гаджет був вимкнений. Чоловік явно був збитий з пантелику.

— А де батько? — запитав він.

— Заснув у вашій спальні, прямо поверх ковдри, — повідомила Анна Сергіївна, — Сильно втомився за час подорожі, а з цією ситуацією ще й тиск піднявся.

Анна Сергіївна питально дивилася на сина, а Микола судорожно думав, що ж сталося і куди поділася дружина. Про всяк випадок він обережно зайшов у спальню, щоб не розбудити батька, і перевірив шафи.

Як йому здалося, всі речі його дружини Юлії були на місці. Ніякої записки дружина не залишила, ніяких повідомлень від неї не надходило. Вранці Юля поводилася, як ні в чому не бувало.

Микола нагадав їй про приїзд своїх батьків, але вона нічого не відповіла. І чоловік спокійно пішов на роботу, впевнений, що все буде, як завжди. Адже Юля, що називається, свою справу знала.

Микола повернувся до вітальні, де на нього чекала Анна Сергіївна.

— Синку, нам би щось поїсти, — сказала мати, — Ми ж на інший прийом розраховували. А в холодильнику у вас порожньо. Навіть продуктів немає, не те що готової їжі.

— Треба було щось купити, — зауважив Микола, — Магазин же за два кроки від дому.

— Так у нас грошей з собою мало, — сказала Анна Сергіївна, — Ми ж до іншого звикли.

Микола зітхнув, поліз за телефоном, відкрив банківський додаток і перевірив баланс.

— Гаразд, зараз придумаю щось, — сказав він і попрямував до виходу.

Але покинути квартиру Микола не встиг. Того, що сталося потім, ні він, ні його батьки не очікували.
*****
— Як же ми довго їхали! — заявила Анна Сергіївна, ледь переступивши поріг квартири сина і його дружини, — Я ж вам казала, щоб переїхали ближче до нас.

Микола у відповідь лише збентежено посміхнувся, допомагаючи заносити речі батьків у квартиру.

— Мамо, це не до мене, — запитав він, — Квартира Юлі, з нею і розмовляй.

Сама Юля, дружина Миколи, якраз вийшла з кухні, щоб зустріти гостей.

— Юлю, продай вже цю квартиру і купи будиночок поруч з нами, — втрутився в розмову свекор Олександр Іванович.

— Сили у нас вже не ті, щоб так далеко до вас тягатися. А онуки як з’являться… Не наїздишся. Чого ви прилипли до цього міста?

– Квартира залишилася мені після батьків, і тут мені дорогий кожен куточок, тому я навіть не збираюся її продавати, – сказала Юля, – і взагалі, ми обоє працюємо в місті.

Свекри від такої відповіді невдоволено скривилися, але промовчали. Не хотілося псувати початок візиту.

– Ми такі голодні, що у тебе на обід сьогодні? – поцікавився Олександр Іванович.– Досі згадую ту фаршировану рибу, що ти минулого разу готувала! А який салат з грибами і куркою, казка.

У відповідь Юля тільки зітхнула. На даний час вони з чоловіком мали фінансові проблеми. Микола нещодавно розбив машину, потрапивши в ДТП.

Крім ремонту, довелося виплачувати компенсації потерпілим, оскільки аварія сталася з його вини. Майже всі гроші Миколи зараз йшли на покриття проблем після аварії, а жили вони на гроші Юлі.

Щоб підготуватися до приїзду свекрів, Юлі довелося залізти в заначку. Власне, приїзд батьків чоловіка був дуже невчасним. Але Юля вирішила утриматися від коментарів.

– Добре, завтра приготую, – сказала Юля, – А сьогодні печеня і салат «Гранатовий браслет».

– Теж непогано, – потираючи руки, заявив Олександр Іванович, прямуючи до кухні.

Дружина не відставала. За їхніми словами, вони вирішили не чекати, поки Юля і Микола накриють стіл у вітальні.

– Ми ж люди прості, – заявив Олександр Іванович, – Нам і на кухні добре.

Сам Микола був приїжджим із села, де як і раніше жили його батьки. З самого початку сімейного життя Юлі та Миколи свекри почали переконувати молодих переїхати до них, а міську квартиру Юлі здавати.

— І нам допомога по господарству буде, і гроші хороші можна отримувати, — говорили вони, — Ми вам вже і будиночок недалеко від нас підібрали.

Але Юля тоді категорично відмовилася, та й сам Микола ідею батьків не підтримав.

— Не для того я їхав звідти, щоб повертатися тепер, — говорив чоловік.

Хоча стосунки з свекрами у Юлі були досить хороші, їхати зі звичного для себе світу вона не хотіла. Та й взагалі.

Цього разу батьки чоловіка вирішили затриматися на тиждень.

Поки їли і хвалили готування невістки, базікали про те, про се, на світ опустилися сутінки.

Батьки Миколи перебралися в ту кімнату, яка була виділена для них. Юля ж з досадою оглядала залишений гостями на кухні безлад.

Миколі зателефонували з роботи, тому все прибирання лягло на плечі господині квартири.

Коли Юля, нарешті, навела чистоту і прийняла душ, вона з особливим задоволенням розтягнулася на ліжку. Жінка розуміла, що готова проспати цілу добу.

Заради приїзду свекрів вона взяла на роботі відпустку без утримання. Але тільки-но вона зібралася зануритися в обійми Морфея, як пролунав стукіт у двері. У спальню заглянула свекруха.

— Не думала, що ти так рано лягаєш спати, — зауважила вона.

Юля насилу посміхнулася.

— Важкий вечір був, — відповіла вона, — У вас щось термінове?

— Я принесла наш список харчових побажань на завтра, — заявила свекруха і вручила невістці списаний аркуш. — Вирішили не скромничати.

Від списку Юля жахнулася. Вона уявила, скільки часу і грошей піде на примхи свекрів. Микола повернувся в спальню і теж сунув ніс у список.

— Треба ж, які батьки у мене гурмани, — зауважив він.

Юля веселого настрою чоловіка не поділила.

— А мені не смішно, — заявила вона, — Сам порахуй, скільки грошей на це все піде.

Микола у відповідь тільки хмикнув.

— На рахунку гроші є, так що, не нервуй без приводу. Знайшла проблему!

— Забув, що ми ремонт планували? — запитала Юля.

— І що? — невдоволено відповів Микола. — А мої батьки причому? Вони повинні голодними сидіти?

— Але навіщо їм делікатеси щодня? — обурилася Юля, — Могли б харчуватися з нами тим, що ми самі їмо.

Микола у відповідь нахмурився.

— Ні, я не хочу в чомусь обмежувати батька і матір! Готуй те, що вони попросили.

Юля зрештою зітхнула.

І знову весь день пройшов біля плити і зі шваброю. Батьки чоловіка категорично відмовлялися хоч якось напружуватися, навіть поставити кухоль у раковину.

На третій день Юля натякнула, що вона одна не справляється, але Анна Сергіївна у відповідь нахмурилася.

— Ти що? Ми ж у гостях.

Юля знову промовчала, хоча в думках відчайдушно лаяла себе за малодушність. А гроші на рахунку танули, як весняний сніг.

У розвагах і культурних заходах свекри теж себе не обмежували. То кіно, то виставка, то парк. Платив за все Микола, причому Юля дізналася про це зовсім випадково. І обурилася, адже ні копійки в сімейний бюджет чоловік давно не вносив.

— Чому ти зі мною не порадився? Миколо, тобі ж потрібні гроші, щоб швидше розібратися з аварією. А ти їх витрачаєш.

— Я хочу, щоб батьки добре відпочили! — обурився Микола. — І все для цього роблю.

— Я теж, — відповіла Юля, — Ще й обслуговую їх.

Коля пирхнув, але нічого дружині не відповів.

Прощальній вечері на честь від’їзду свекрів міг би позаздрити відвідувач елітного ресторану.

Юля посміхалася, а про себе рахувала хвилини, коли ж батьки чоловіка, нарешті, поїдуть.

— Юленько, все було чудово! — видав за столом свекор.

— Дякую, я старалася! – не моргнувши оком, збрехала Юля.

– Значить, чекаємо тепер вас у гості, – сказала Анна Сергіївна.

Звичайно, після від’їзду свекрів не обійшлося без розборок.

– За тиждень ми розтратили двомісячний бюджет! – обурювалася Юля.

– Юлю, чому ти не розумієш? — Микола, здавалося, був щиро здивований. — Я не міг відмовляти батькам.

До слова, відповідного запрошення від свекрів так і не надійшло. Та Юля й сама до них особливо не рвалася. Вони з Миколою, нарешті, вирішили всі наслідки аварії і почали збирати гроші на літній відпочинок. Юля вже придивлялася тури.

Несподівано Микола приголомшив її новиною, що батьки знову зібралися до них в гості.

– Миколо, ти знущаєшся? – обурилася Юля, – Вдруге я не переживу їх навали.

– Юлю, це мої батьки, – не здавався Микола, – Поїздку до моря доведеться скасувати. Ми повинні організувати їм гідний прийом.

Юля знову сперечатися не стала.

Вранці перед приїздом Микола нагадав дружині про необхідність зустріти батька і матір, нагодувати і розмістити, а сам відправився в офіс, де в обід вирішив відпроситися і приїхати раніше додому, де мати порадувала його дивною новиною.

Коли Микола зібрався вийти в магазин, у домофон подзвонили.

— З’явилася, нарешті, — сказав чоловік, вирішивши, що це дружина повернулася додому.

Впевнений, він відкрив, навіть не питаючи. Однак це була не Юля. На порозі стояв її молодший брат Павло і його приятель. Обидва хлопці були високими і міцними.

— Сестра попросила допомогти вам виїхати з квартири, — повідомив Павло.

— У якому сенсі, виїхати? — здивувався Микола.

— У такому, — пояснив Павло.— Миколо, тебе це теж стосується. Юлька подає на розлучення. Тож починайте збирати речі, а ми почекаємо. Ключі потім мені віддаси.

Сперечатися з настільки поважними візитерами ніхто не наважився. Через годину вся родина потягнулася до виходу.

— Вантажників би замовити, — нерішуче зауважив ще не зовсім прокинувшись Олександр Іванович і покосився на Павла.

— Замовте, — дозволив Павло, — Можу дати номер недорогої служби.

— А де сама Юля? — нарешті, вирішив поцікавитися Микола.

— На море полетіла, — повідомив Павло, — Купила путівку, забронювала готель і полетіла.

Ось чому Миколі здалося, що всі речі дружини на місці. Юля взяла з собою тільки літній одяг. Чоловік навіть не знав, що йому слід було відчувати в цей момент.

Думки і емоції плуталися. А Павло дивився на нього з деякою часткою глузування.

Миколі довелося взяти на роботі відпустку і тимчасово переїхати до батьків, поки він шукав собі інше житло. Відразу після повернення з відпустки Юля змінила в квартирі замки.

Через місяць їх розлучили.