Ми з чоловіком були доволі забезпеченими людьми, мали свій великий будинок, ростили сина і доньку. Коли мені було 46 років, мого чоловіка раптово не стало, і я вирішила їхати за кордон, в Італію. Родичі мене не розуміли, навіщо мені це, адже я забезпечена практично до старості.
Та думала я не про себе, а про дітей, щоб їм якось допомогти. Якби чоловік був живий, він би точно добре подбав про дітей, а так я розуміла, що тепер це мій обов’язок.
Старша донька якраз надумала заміж виходити, я вирішила, що свій великий будинок їй з чоловіком і залишу. Зять трапився непоганий, розумний і роботящий, так що залишала свій дім я в надійних руках. А потім я присилала їм гроші, щоб вони зробили в будинку сучасний ремонт, вийшло дуже непогано.
Про сина я теж подумала, віддала йому земельну ділянку, яка колись належала нам з чоловіком, і дала гроші на будівництво там будинку. Син дуже старався, і дім у нього вийшов на славу.
Коли через багато років я побачила, що діти більш-менш забезпечені, я нарешті подумала, що варто і собі якесь житло купити, адже після повернення додому йти до дочки чи сина – не варіант, вони вже обжилися, діти у них дорослі, то ж я вирішила, що мені краще буде окремо.
Я присилала гроші сину, а він мені їх складав, і через три роки купив мені двокімнатну квартиру. Ще два роки пішло на ремонт, і квартира була готова.
Та коли я вирішила повертатися додому, виявилося, що жити мені ніде, бо у сина донька вийшла заміж і він впустив її жити в мою квартиру, сподіваючись на те, що я поки не планую повертатися.
А коли я сина прямо запитала, як він міг таке зробити без мого дозволу, він відповів, що нічого поганого в цьому не бачить, адже в квартирі житиме не чужа людина, а моя внучка.
Аргумент на мене не подіяв, і сказала, що у мене було завдання забезпечити своїх дітей, і я це зробила, а тепер він має подумати, як забезпечити своїх дітей житлом. Як варіант, невістка може приїхати до мене в Італію, я допоможу їй знайти роботу. Або інший варіант – нехай син продає свій будинок і купує дві квартири, собі і доньці.
Син образився, будинок він продавати не хоче, каже, що занадто багато сил і грошей вклав у нього. Може і так, але дозволю собі зауважити – моїх грошей. Так що нехай тепер думають, а цю квартиру я купила для себе і крапка.
