– Мамо, чому ти вдома сидиш? Їдь далі в свою Чехію. Нам гроші потрібні, – заявила мені донька.

Моя донька Наталя єдина моя дитина. Коли я її народила, чоловік сказав, що йому важко з постійними криками малої дитини і пішов до іншої жінки, молодшої.

Тоді мені було дуже важко, добре, що моя старша сестра мене підтримала і допомогла. Ми з нею вдвох лишились на білому світі, батьків не стало давно.

Вам сподобалася історія? Читайте більше у нашому телеграм-каналі: https://t.me/+Wi4_EbzXw7Q5M2Zi

От вона і підтримувала мене. Взяла жити до себе, бо квартира, де ми жили з чоловіком його батьків, а моя сестра Настя жила одна.

Коли Наталі було 1,5 роки я віддала її в садочок, а сама пішла на роботу вчителем початкових класів. Далі донька пішла в школу, а потім вступила в університет. Тоді я і зібралась на заробітки. Сестра мене підтримала і обіцяла наглядати за Наталею.

Я оплатила навчання доньці, та вона покинула університет. На роботу так і не влаштувалась ніде, зате народила дитину. Я доньку з онуком повністю забезпечувала, вона до цього звикла і не вміє жити по-іншому.

Купила доньці трикімнатну квартиру в елітному ЖК, оплатила їй дорогий ремонт, дала грошей на машину. Онука намагалась часто балувати: то телефон йому куплю, то ноутбук, гарний одяг, велосипед. Старалась і робила для них все можливе. Кілька разів оплатила їм відпочинок за кордоном.

Наталя ходила в брендових речах, робила різні косметичні процедури і взагалі витрачала на себе багато.

Я ж на собі  постійно економила. Речі нові не купувала, їжу теж дорогу не брала, не досипала і важко працювала, аби донька з онуком ні в чому не знали потреби.

Сестра мене сварила, що я всі гроші віддаю доньці.

– Навіщо ти так робиш. Твоя Наталя і дня не працювала. Ти їй квартиру купила і далі доглядаєш. Вона вже не маленька, пора б їй тобі допомагати.

– Вона ж моя донька, хто їй допоможе, як не я.

– Вона перестане тебе цінувати, їй уже від тебе потрібні лише гроші, далі буде тільки гірше.

– Не вигадуй, Настю, Наталя не така егоїстка.

Як же я тоді помилялась. Коли я повернулась в Україну, донька до мене приходила лише, щоб грошей взяти, ніколи і не запитала як я. Накопичень у мене було 2500 євро, але з доньчиними апетитами вони закінчились за 1,5 місяці.

При тому, що я приїхала, бо зламала ногу на виробництві в Чехії, донька і не думала, що гроші мені на лікування потрібні. Грошей у мене зараз нема, а ще потрібно робити операцію.

На днях Наталя знову прийшла.

– Мамо, мені треба гроші!

– Наталю, де ж я їх візьму. Мені й самій вони потрібні. Ти ж знаєш, що мене чекає ще операція. Мені тепер потрібна твоя допомога.

– Де я тут так зароблю. Повертайся назад до Чехії і працюй!

Сестра моя живе за мінімальну пенсію, їй 70, мені 65 і вже важко по заробітках працювати. Донька цього зрозуміти не хоче.

Не думала я, коли все своїй дитині давала, що стану їй без грошей непотрібною. Невже я заслуговую на таку старість і таке ставлення?