У наш час, чомусь, багато жінок вважають, що самотність – це дуже погано. А сімейне життя, велика дружна родина, численні турботи та клопоти – це і є справжнє щастя. Я не згодна була з цим тоді, коли була ще зовсім молодою.
Що стосується саме мене, то я все своє життя прожила в своє задоволення, чесно зізнаюся зараз у цьому. Ніхто від мене нічого не вимагав, не просив у мене нічого. У мене не було зовсім ніяких зобов’язань ні перед ким. Після навчання в інституті я почала працювати в одній великій спеціалізованій організації, що займається міжнародним туризмом. Досить таки непогано я підробляла і в модній індустрії. Заробляла я на той час дуже навіть добре, не зважаючи на свій молодий вік. Час летів стрімко і швидко, роки минали. Я була задоволена своїм яскравим та безтурботним життям.
Працюючи моделлю, у мене була можливість заробити дуже гарні гроші. Напевно варто було б сказати, що я мала багато друзів та подруг, таких же безтурботних і успішних, як і сама. Крім того, я подорожувала по всьому світу зі своїм собакою і вважала себе найщасливішою жінкою на цілому світі. Хотілося побачити, як можна більше країн, міст, тим більше робота мені це дозволяла.
Чоловіки теж були присутні в моєму житті. Але я втомлювалася від цих відносин, втрачала інтерес до шанувальників, і ми прощалися швидше, ніж я звикала до таких стосунків. Тривалі стосунки не складалися у мене зовсім, так як вони вважали мене несерйозною і не готовою до сімейних клопотів.
А щодо дітей я і не думала. Дитина буде відбирати у мене майже весь мій вільний час і здоров’я. Я з успішною і красивою жінки перетворюся в одну з тих простеньких мам, які день і ніч не сплять, а сидять над своєю дитиною, зовсім забувши про себе і свої бажання. Можливо, я просто боялася якоїсь відповідальності.
Час минав стрімко. Не зогляділась я, як вийшла на пенсію, настали реальні будні. І відчула безпросвітну самотність, яку навіть словами не передати. Виявилося, що в цьому нічого хорошого і немає, як я думала все своє життя. Заміж я так і не вийшла, дітьми не обзавелася. До подруг приїжджають діти та маленькі внуки, щебечуть з ними, сміються, а у мене немає нікого. Лише на старості років я зрозуміла, що жила якось зовсім неправильно.
Зараз найбільше на світі шкодую, що не подумала про народження хоча б однієї власної дитини, щоб прикрасити своє життя. Спочатку – не було бажання, потім – часу, а потім вже пізно народжувати, вік не той вже давно у мене. Як же це, напевно, прекрасно, коли поруч є рідна людина, яка робить твоє життя щасливим та яскравим, а тебе потрібною. Вона любить тебе, піклується, та й ти в свою чергу проявляєш увагу до неї і даруєш свою любов. Я ж навіть не відчула це щастя. Жіноче щастя – бути матір’ю.
Дивлюся на свою рідну сестру. У неї двоє дітей, троє онуків. Але багато років ми з нею не спілкуємося, тому що вона не згодна була з моїми життєвими принципами, вона постійно повчала мене, що жити так, як я не можна, і врешті я стала її уникати і зовсім перестала з нею спілкуватися. Я була дуже гордою, щоб слухати її, а потім взагалі сказала, щоб вона не лізла в моє життя, її повчання мені не потрібні. І в той же час, я була досить красивою і доглянутою, стрункої і незалежною. І завжди думала, що буду ловити на собі захоплені погляди усіх, хто мене оточує, незалежно від віку.
Зараз я хочу змінити своє життя: помиритися з рідними, приділити час своїм племінникам, дітям моєї сестри, запросити їх до себе в гості. Хочу бути у їхньому житті постійно, мені це дуже потрібно, щоб відкинути самотність і нехороші думки. У мене є дуже хороші заощадження, допоможу їм трохи стати на ноги, можливо мене вони доглянуть на старості років. Хочу ознайомитися з таким же самотнім чоловіком і побудувати сім’ю. Може у мене і вийде? Тільки чи не пізно ще щось міняти у своєму житті? Дуже сподіваюся, що ще зможу змінити своє життя, адже я дуже помилялася.
