Мій з чоловіком шлюб був напрочуд спокійним та злагодженим. Не можу пригадати, щоб ми скандалили по якомусь приводу.

Та сталось дещо таке, що назавжди змінило наші стосунки. Той день я ніколи не забуду.

Я старалась бути гарною господинею у всьому. Щоразу вигадувала, що б таке приготувати смачненьке і виховувала наших донечок-двійнят. Чоловік займався заробітком грошей, нам на все вистачало.

Але за усіма цими турботами я не щоразу цікавилась його життям. Пам’ятаю ми вже повели дітей до школи. Тут у нас виникла ідея започаткувати невеличкий бізнес. Життя текло своєю стрімкою течією.

А через кілька років справи стали погіршуватись. Бізнес просідав і довелося шукати нових партнерів в інших областях. Ми з чоловіком могли залишити дітей на батьків, а самі їздили укладати договори.

Після однієї такої поїздки на нас вже чекали. Ми тільки встигли припаркуватись, як до машини підійшла висока блондинка у пальто та на підборах.

– Слухайте! Ви певно не в курсі, але ця дитина від вашого чоловіка!? – незнайомка показала на переноску. – Ти обіцяв піти від дружини! Але бачу, що ви такі щасливі разом! Мені твоя дитина без тебе непотрібна! Тому я даю її тобі!

Я стояла шокована кілька хвилин і спостерігала за тим, як блондинка ставить переноску з немовлям на капот, сідає у свою машину і їде.

Чоловік винно опустив очі. Я не стала нічого розпитувати. Взяла дитину і попрямувала у квартиру. А чоловік просто пішов слідом. Тоді мені хотілося провалитися від сорому під землю. 

– Навіть не роззувайся! Я зараз складу список і ти підеш в магазин. Треба багато чого купити.

Ви напевно засуджуєте мій вчинок, але я не могла по-іншому. Дитина не винна, що в неї прибацана мати. А з чоловіком говорити не було про що.

Минуло 15 років і я не жалію про те, що зробила. У мене троє чудових дітей, я щаслива. Скажу лиш, що з синочком ми одразу були відвертими. Як тільки він підріс і почав дещо розуміти ми розповіли йому все так, як було.

Але здається його це не сильно хвилювало. Він повторював, що ми сім’я і, що любить нас попри все. 

З чоловіком стосунки стали як натягнута струна. Можливо вони більше не будуть як до цього, але він всіма силами намагається довести, що він хороший батько і чоловік.

Його коханка більше не з’являлась у нашому житті. Тож ми починали все спочатку. Минали роки.

Тепер мої дочки мають свої сім’ї, я вже другий рік як щаслива бабуся. Недавно святкували повноліття сина. Запросили найрідніших. 

А коли всі були за столом у двері хтось подзвонив. Ми насторожились, бо більше ні на кого не чекали. Я пішла відчиняти.

На порозі стояла жінка. Її змарніле худе обличчя здалось таким знайомим. А потім я зрозуміла, хто це. 

– А тут живе мій син? – промовила та голосом ніби після похмілля.

– Ви помилились квартирою! – гордо і серйозно промовив син, ступаючи вперед, швидко закрив двері і обійняв мене. – Люблю тебе, мам! 

– І я тебе, синку! – сказала я, витираючи сльозу. – З Днем народження!

Ця розповідь заснована на правдивій історії. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.