– Я твій чоловік, і я маю право святкувати з тобою Новий рік, – заявив в слухавку Максим. – Тому накривай стіл, а я 31-го приїду.
– Що, не вийшло у тебе з Людмилою? – запитала Наталка. Вона намагалася виглядати спокійною, хоча в душі вирувала справжня буря.
Пів року тому її чоловік, з яким вони прожили 8 років, заявив, що розлюбив її і йде до Людмили, своєї колеги по роботі. Додав, що вона і красивіша, і розумніша, і борщі у неї смачніші, а Наталка ще обов’язково собі когось знайде.
Пережила Наталя це дуже важко, чоловік пішов, але на розлучення так і не подав. І вона не подавала, напевно, сподівалася, що він таки повернеться. Та вирішив повернутися Максим в не дуже зручний час.
Того ранку, за декілька днів до Нового року, в Наталки зламався котел. Будинок залишився без опалення, і замість комфортного зимового чаю вона рятувалася горнятком смородинового компоту.
Закутана в товсту ковдру, Наталка готувалася до холодної ночі, але проте вирішила викликати майстра. Зателефонувавши у сервісний центр, вона отримала відповідь, що до неї має приїхати спеціаліст.
На її велике здивування, до неї приїхав Андрій, власник того самого сервісного центру. Пояснив, що у його майстрів різдвяні вихідні, а він не міг залишити жінку в холодному домі, тому і приїхав.
– Дивовижно, сам власник вирішив мені допомогти, – з захопленням вголос промовила Наталка.
– Нічого дивного. Я самотній, особливо ці свята не святкую. Хотілося бути корисним. У вас напевно буде багато гостей, он який гарний будинок у вас, – пояснив Андрій.
– Нікого не буде, на жаль… Я теж самотня. Але ж це не причина сидіти в холоді, тому щиро дякую за те, що прийшли і допомогли.
Наталя заплатила гроші Андрію, і значно пожвавішала, хоч на серці ще було холодно, зате вже хоч у руки стало тепло.
На наступний день дзвінок у двері її неабияк здивував, адже вона нікого не чекала. Відчинила – на порозі стояв Андрій.
– Добрий день. Але я вас сьогодні не замовляла, – здивовано сказала господиня квартири.
– Я знаю. Сьогодні це чисто моя ініціатива і я за це з вас грошей не візьму. Просто прийшов подивитися як у вас тут справи, – пояснив Андрій.
Наталя запросила гостя в кімнату. Для годиться, Андрій оглянув котел і переконався, що все справно працює. Наталя запропоновувала йому чаю і він не відмовився, адже на кухні у неї був смачнющий запах випічки, яку вона взялася готувати з самого ранку.
Андрій довго пив чай, наче не хотів нікуди іти, тут йому було тепло, він поряд з Наталею відчував не лише фізичне тепло, але й душевне.
– Наталю, це мій особистий номер телефону, ось, візьміть про всяк випадок, – сказав Андрій і протягнув візитку.
Раптом в її двері знову пролунав дзвінок.
– Ви на когось чекаєте? – запитав Андрій.
– Ні, – розгублено відповіла Наталя. – Але піду подивлюся.
Наталя відчинила двері і обімліла – на порозі стояв Максим, з квітами і валізою.
Андрій встав і швидко почав збиратися.
– Це хто? – обурено запитав Максим, дивлячись на Андрія.
Наталя від несподіванки не могла і слова вимовити, але виручив Андрій.
– Я майстер, прийшов полагодити котел. Уже все добре, не хвилюйтесь, Новий рік ви зустрінете в теплі, – сказав і поспішив зачинити за собою двері.
Через кілька хвилин на його телефон дзвонив незнайомий номер, він серцем відчув, що це була Наталя.
– Чого ж ти не сказала, що ти одружена? – тихо запитав. В його голосі відчувалося неабияке засмучення.
– Це формальність, я обов’язково подам на розлучення, тепер уже точно. Він давно мені не чоловік. Андрію, повертайся, я його прогнала, а самій мені не хочеться бути в таке свято.
Два рази просити Андрія не треба було. Він миттю розвернувся, забіг в магазин, купив різних смаколиків і попрямував в уже такий рідний дім, туди, де душі було тепло.
