Коли я зустріла Миколу, відразу вирішила, що це моя доля. Я кинула роботу і поїхала з коханим, залишивши маму з бабусею в рідному місті. Я так любила свого Миколу, що заради нього була готова на все, вірила в те, що тільки з ним я зможу стати щасливою.
На той момент мені було 27, а йому 29. Нормальний вік для того щоб створити сім’ю і завести дітей. Але Микола не поспішав узаконювати стосунки зі мною. Жили ми нормально, легко влаштувалися на роботу на новому місці. З мамою Миколи у нас склалися нейтральні стосунки, ми не лаялися, але і любові особливої не було.
Мама Миколи не чіпала мене, а я не чіпала її, навіть коли та намагалася якось неприємно мене задіти. Я знала, що я їй не подобаюся, адже у мене нічого не було, вона хотіла бачити поруч зі своїм єдиним сином дівчину з грошима і все шукала відповідну партію.
Коли я зрозуміла, що чекаю дитину і розповіла про це Миколі, він ніби як і зрадів, але тут втрутилася його мама. Вона заявила, що не буде прописувати мене в свою квартиру, що не дасть благословення і онука чи онучку ніколи не прийме, тому як ще не зрозуміло чия це дитина.
Я не витримала і висловила їй все, що про неї думала. Чоловік підтримав свою маму, тому у мене не було вибору – я зібрала речі і поїхала від них. Спочатку я хотіла зробити текст на батьківство, а потім передумала. Витрачати на нього купу грошей, потім подавати на утримання, а він на старості може і на дочку якісь права пред’являти. Вирішила сама піднімати дитину, благо мама і бабуся мені допомагали.
Через 5 років в маршрутному таксі, я з донькою зустріла маму Миколи, яка їхала теж з маленькою дівчинкою років 4-х. Та навіть не привіталася, все намагалася розгледіти дитину, але я не дала їй цього зробити. Пізніше я дізналася, що Микола одружився відразу після того, як я поїхала. Ще раз став батьком і знову народилася дівчинка.
Його дружина – забезпечена дама трохи старша за нього, має кілька салонів в місті, їздить на дорогій іномарці. Микола у неї ніби як водій, який виконує дрібні доручення.
Одного разу я натрапила на фото Миколи в соцмережах і не впізнала його: товстий, недоглянутий і явно дружить з оковитою. Як добре все ж, що все ось так вийшло…
Зараз я одружена, у мене чудовий чоловік. Цього року моя дочка, точніше вже за документами наша дочка, пішла в перший клас. Очікуємо появи синочка. А Микола і його мама нехай живуть, як знають. Тепер мені до них байдуже. А у моєї донечки є справжній, люблячий тато, нехай і не рідний.
Фото ілюстративне – Wday.