Я чекала чоловіка після роботи. Дуже переймалася, адже він не телефонував цілий день. Донечка занадужала і потрібно було сходити в аптеку, а гроші він мені не залишив. Однак, Єгор не прийшов ні ввечері, ні вночі, ні зранку. Телефон не відповідав, я вже не на жарт стривожилась.

І тут у двері хтось подзвонив. На порозі стояла моя свекруха. Добре пам’ятаю, як тоді я подумала: “Тільки її тут і не вистачає”. А свекруха дивилась на мене здивовано:

— Єгор тобі вже все сказав? – запитала у мене свекруха, – То, що далі робитимемо?

Я чесно зізналася, що з чоловіком не розмовляла з вчорашнього ранку. Аж захлипалася бо не розуміла, куди він подівся.

— Тобто він навіть не мав мужності тобі зізнатись? – аж руками змахнула свекруха. – Хоча б гроші він тобі залишив?

Я нічого не зрозуміла і попросила її пояснити. Виявилося, що мій чоловік пішов до іншої залишивши мене з малою дитиною. Сказав тільки своїй матері, що його шлюбу кінець.

Зізнаюсь вам чесно, я ніколи не товаришувала зі своєю свекрухою. Мені здавалась вона надто строга до свого сина, Надто багато від нього вимагає, надто його контролює і опікає.

Та й не розмовляла ми з нею останні півроку, адже вона була проти того щоб з’явилась наша дитина. Казала, що ще зарано і ми безвідповідально ставимося до такої важливої події.

Я свого чоловіка дуже любила і не розуміла про, що вона говорить. Мені вона здавалась не надто хорошою мамою і людиною. Та й я просто образилась, бо як можна казати таке?

— Ну що, красунечки, збирайтесь, – сказала свекруха беручи на руки свою малу онучку. Ох, ніби відчувала моя душенька, що так буде. Синочок і справді в тата вдався. Той теж мене покинув без нічого з малою дитиною на руках.

Я розуміла що потрібно йти разом зі свекрухою, бо в мене не було ні копійки грошей, а за оренду платити у кінці тижня. Я сирота, був дім батьків, але його ми продали і придбали авто на якому мій чоловік і поїхав до нової коханої. Тож виходило так, що в цілому світі нікому окрім свекрухи нелюбої я не була потрібна.

Нам не було просто, але свекруха допомагала мені в усьому. Вона працювала вдень я ж ішла у нічну зміну до найближчого супермаркета.

Гроші не Бозна які, але нам трьом на життя вистачало. Свекруха називала мене “донечкою” і опікала так, як колись ще рідна мама. Від чоловіка звісток не було, а він навіть з мамою не спілкувався.

Чесно кажучи мені було лячно зізнатися свекрусі у тому, що маю кавалера. Антон був удівцем, мав малого сина. Виховував його сам без допомоги батьків. Познайомилися ми в садочку на випускному наших дітей. на час мого знайомства із ним ми зі свекрухою уже п’ять років жили разом.

Я думала, що моя свекруха, вірніше – мама, відмовиться від мене через те, що я надумала вийти заміж вдруге. Однак, вона зраділа і попросила познайомити з обранцем.

Вони одразу поладнали і коли Антон із сином пішов додому, вона обійняла мене і благословила. Сказала, що це і справді та людина, якій вона готова довірити найцінніше що в неї є: мене і онучку.

Відтоді минуло 5 років. У нас з Антоном хороша родина, вже є спільний синочок. А у наших дітей є одна найкраща бабуся на світі – моя свекруха, мама.

Про свого колишнього чоловіка я нічого не знаю. Колись він прийшов до своєї мами аби познайомити з новою обраноцею, але та їх і на поріг не пустила попередивши ту жінку про те, як він вчинив зі своєю першою дружиною і дитиною.

— Він весь у свого батька, той уже вдесяте, напевне одружився. ні сам спокою не має, ні тим хто поруч не дає його. Не змогла я виховати сина достойно, хоч все для того робила. Шкода. Єдине за, що йому вдячна, так це за тебе доню за нашу прекрасну дівчинку за моїх онуків.

А мені навіть уявити складно, як би склалося моє життя ,якби не моя свекруха. До віку буду вдячна своїй другій мамі.