Палата невиліковно хворих … Лежать двоє. Жінка і 5-річна дитина. Дівчинка з дитбудинку. Там не слухали її верески, крики і терпіти біль … Їй дали 7 днів.
Жінка теж була самотня. Ситуація знову ж критична. Наречений залишив її, коли вона була вагітна. Втратила дитину і залишилася безплідною на все життя.
Відтоді вона ненавиділа дітей, життя … Вона страшенно курила і тепер у неї рак легенів … Тепер її безглузде життя на останньому етапі, а тут плаче і стогне дитина від болю. Другий день був гіршим за перший. Жінка в цьому плачі ніби впізнавала плач своєї померлої дитини. Рани спливали кров’ю …
Вона вирішила відключити клапан, який підтримував життя дівчинки. Коли вона нахилилася і взялася за нього, малятко раптом відкрила очі: «Мамочко, ти прийшла …» У неї ноги підкосилися. Вона стояла три години так, потім прилягла до неї і заснула поруч.
Вранці дівчинка прокинулася раніше за неї. А коли вона відкрила очі, та сказала: «Мама, де ти пропадала так довго?» Жінка не знала, що робити. «Я багато працюю, доню» – ледве вимовила вона.
Дівчинка кинулася до неї: «Я знала, що мене не кинула, матуся …» Вони довго обіймалися.
Вона обіймала дитину і думала, за що Господь придумав їй таке випробування на схилі днів.
У дівчинки знову почався напад. Вона не хотіла цього показувати. Але різко заридала. «Мати» почала її заспокоювати, і вона заснула. Але через годину уві сні сильно стиснула зуби, міцно стиснула руку матері і втратила свідомість.
Жінка покликала лікарів, які сказали, що смерть близько. Вона сиділа поруч з дитиною і намагалася запам’ятати кожну рису її обличчя … Вона просила вибачення у Бога за те, що давно не молилася. Взяла дитину за руку і намагалася згадати хоч одну молитву, але слова тікали …
Вони обидва в передсмертних муках, в лікарні для невиліковно хворих, в палаті для тих, хто ось-ось помре.
На ранок дівчинка прокинулася і попросила у своєї матері олівці і альбом.
Жінка думала, що вона померла. Як вона зраділа. Її серце знову переповнилося щастям, якого вона ніколи не відчувала так сильно! Вона ніби забула, де вони, і що їх чекає …
Дівчинка почала розповідати свій сон про те, як за нею гнався дракон, а коли вона повернулася і сказала йому, що його матуся повернулася, дракон злякався і полетів … Дитина з такою радістю про це розповідала, що жінка не змогла стримати сліз.
Дівчинка хотіла намалювати дракона, вона його більше не боялася. А поки медсестра принесла дитині альбом і олівці, жінка поїхала у свою давно покинуту квартиру, замовила багато квітів і допомогу з прибирання будинку. Вона тепер точно знала, що не залишиться в лікарні приречених.
Коли вона повернулася в палату, малюнок дівчинки вже був готовий. Вона витратила весь сірий олівець, щоб намалювати його, розповідала, що поки мама стільки років була у відрядженні, дракон приходив до неї і смажив її на вогні.
Пройшли дні, тижні … Лікарі, які чекали смерті хворих, були в ступорі та відправили дівчинку на рентген. Виявилося, що її пухлини почали всмоктуватися з неймовірною швидкістю!
Потім дівчинці приснився цей дракон, але вже слабкий і виснажений. Вона вирішила почати стирати його ластиком з альбому. І з кожним днем його майже ставало не видно. І настав той день, коли папір був чистий. А знімки томографії мало не вбили лікарів, навіть сліду не залишилося від пухлини!
У жінки також був загальмований процес. Лікарі гарантували ще багато років життя, звичайно, під їх постійним наглядом …
Мати зі своєю колись втраченою донькою повернулася до свого дому …
А наостанок хочеться сказати, що всі ваші хвороби безсилі перед силою любові! Вашою метою не повинно бути тільки одужання. Ви повинні мати того, кому захочете подарувати щастя і любов. Ось тоді вам точно буде для кого жити …
