Я пізно вийшла заміж. Пролетіли два роки, а я все не могла завагітніти. Багато лікувалася, але так і не отримала бажаної дитини.
Одного разу пізно вночі ми їхали з чоловіком додому. Лив проливний дощ. При світлі блискавки ми побачили стареньку бабусю під деревом. Чоловік зупинив машину, вийшов з парасолькою до неї і посадив її на заднє сидіння. Старенька посміхнулася і сказала:
– Скільки часу я тут сиджу, і ніхто не зупинився. Скам’яніли серця у людей, які не вміють інших жаліти, а ще від Бога уваги до себе вимагають. А ви – благодатні. Господь оцінить вашу доброту….
Мій чоловік перебив її:
– Мед в ваші уста, бабусю. Але ми виявилися невартими і звичайного людського щастя…
Але не сказав їй, що переживав про наше безпліддя.
Наша супутниця замовкла і нічого не відповіла, а виходячи з машини, повернулася і сказала:
– Ваша дитина народиться влітку 2005 року.
Ми оніміли … Це було пізньої осені 1995 року.
Ми обидва ще довго лікувалися. Потім вирішили взяти дитину. Слова бабусі ми не забули і чомусь вірили їм. Однак … ми, віруючі, злякалися, що таке пророцтво могло бути від темних сил.
У 2000 році ми удочерили Маріам, яка принесла велике щастя в нашу сім’ю…
Але трапилося дійсно диво після цього. Наш син, Георгій, народився в липні 2005 року. Мені тоді було 43 роки, а чоловікові – 48″.
Анна Майсурадзе (Газета «Квирис палітра»).Грузія.
Зі сторінки: О.Роман Грицишин
