Моя донька в свій час дуже вдало вийшла заміж, і я щиро раділа за неї.
Прожили вони у шлюбі 13 років, мають 10-річну донечку. Живуть краще, ніж просто добре, зять вміє заробити гроші, і доньці біля нього навіть не треба працювати.
Живуть вони у власному будинку, мають машину, зять для моєї доньки ніколи нічого не шкодував.
В березні минулого року донька з внучкою поїхали за кордон, зупинилися в свахи в Італії.
Мама мого зятя заробітчанка, вона вже багато років живе в Римі, туди покликала і мою дочку з внучкою.
Все було добре, зять щодня їм телефонує, але вони вирішили поки-що не повертатися додому.
В суботу ми садили город, мені допомагав зять, він завжди мене виручає в таких випадках без зайвих питань.
Десь під обід у Василя задзвонив телефон, і я випадково підслухала його розмову, з якої я зрозуміла, що у нього є інша жінка.
Вони називали одне одного лагідними іменами і домовлялися про чергову зустріч.
Тепер я просто не знаю, що мені робити.
Мені з самого початку не подобалася ця ідея, щоб дочка жила окремо від чоловіка, це ж яка відстань! І час теж своє робить.
Зятя свого я люблю як рідного сина, і не хочу, щоб їхня сім’я розпалася.
От тільки що в цьому випадку буде кращим вирішенням проблеми?
Я відразу зателефонувала доньці в Італію, але не стала нічого говорити, просто прощупала грунт, запитала, які у них стосунки з чоловіком і коли вона збирається повертатися додому.
Донька спокійно відповіла, що ще кілька місяців точно погостює у свекрухи в Римі.
От як їй пояснити, щоб вона додому їхала, а то втратить такого доброго чоловіка.
Сама не знаю чому, але я тут на стороні зятя, хоча і доньку мені теж шкода.
А що б ви зробили на моєму місці?
Фото ілюстративне.
