Забираю дочку додому, каже, що жах яка голодна. Ну і питаю.
⠀
— А чого ти голодна? У вас же обід після 4-го уроку? Ти не їла або не годували?
— Мам, я сьогодні не їла.
— А що сталося? Не смачно було?
— Не знаю, напевно, смачно.
— Дочка, ти мені по-людськи поясни, що сталося?
— Мам, ти мене тільки не лай. У мами Степашки (Степана так називають) грошиків на обід немає, він після нас доїдає. А сьогодні всі на фізкультурі набігалися і з’їли обіди, а я запізнилася на обід. Остання заходжу, моя порція чекає, а Стьопа голодний залишився. І мені його так шкода стало, що я йому віддала свою.
⠀
Я аж розплакалася, з одного боку мене, звичайно, не влаштовує, що моя дитина голодна залишилася, з іншого боку радію, що у мене росте така добра дитина. Правильно значить виховую.
⠀
Проходить трохи часу, у нас батьківські збори. Ну і починається черговий базар-вокзал. Всі дружно зібралися покричати, бідна вчителька не знає кому відповідати.
⠀
Тут одна з мам піднімає питання харчування. Каже, що її не влаштовує, що Стьопа доїдає за дітьми, мовляв своїм виглядом дітям апетит псує, то випрошує щось. Хоча я з донькою розмовляла — НЕ випрошує він, сидить осторонь поки не пообідають. Діти просто самі добріші батьків, хто яблуко суне, хто котлету віддасть.
Всі дружно загули, мама Стьопи сидить червона як рак. Крики, дебати заборонити чи ні йому взагалі в їдальню заходити.
⠀
А у нас є мама — Оксана, у них пільгове харчування. Чому у Стьопиної сім’ї його немає — не знаю, але толі документи зібрати не змогли, чи то не потрапляють в списки пільговиків. А Оксана сама не багата. Там діток багато. Ну і тут встає вона і каже:
Шановні батьки, хвилину помовчіть мене і послухайте. Ви себе з боку чуєте? Зараз ми обговорюємо заборонити чи ні дитині заходити до їдальні, щоб доїсти за вашими дітьми! Якими ви плануєте виростити дітей? Чи зростуть чуйні і добрі люди, батьки яких шматком хліба докоряю маленького однокласника своїх дітей? При тому, що це діти наші самі діляться.
⠀
Діти мудріші за всіх нас. У нас є два варіанти: продовжувати галас, або можливо вчинимо по-іншому? Я пропоную просто взяти і скинутися на харчування Степанкові. Хлопчисько хороший, дітей не ображає, з усіма дружить. Це одна дитина, всього лише дитина. Від 50 гривень тут хтось збідніє?
⠀
Мама Степана спочатку було боязко заперечувати, Оксана відкрила гаманець, дістала двісті гривень і поклала на стіл вчителя. Гробова тиша. Всі мовчать.
Потім батько однієї дівчинки встає і теж кладе гроші. А далі ланцюгова реакція. Одна мама тільки, до речі із заможної сім’ї не стала брати участь, сказала що годувати всяку бідноту не має наміру.
⠀
Суму набрали на харчування в школі до кінця навчального року.
⠀
Через два дні прийшла дочка, щаслива і задоволена, говорить мені:
⠀
— Мам, уявляєш, тепер Степашка з нами їсть, він такий задоволений а головне ситий!
Тарас Бецель
