Ірина, яка живе в Києві, після народження трійні залишилася одна. Допомагає їй тільки 70-річна мама.
Іра жила в хрущовці на 5-му поверсі. До народження малюків вона навіть не уявляла які її труднощі чекають з прогулянками. Адже піднімати і опускати коляску на 5-й поверх справа не з легких.
Я увійшла в крихітну квартирку, де тулиться сім’я. Іра від відчаю зателефонувала нам в редакцію і попросила про допомогу. Чоловік, після народження трійні, втік. Вона не має можливості ні дітей оформити, ні матеріальну допомогу.
“Я мріяла про трьох дітей, але не відразу. Хотіла, щоб між ними була різниця в кілька років”.
“Я звернулася до вас за допомогою, бо не знаю, що мені робити. Я дуже відповідальна людина. Не хочу, щоб мої діти страждали через те, що я не справляюся”.
Троє маленьких діток лежали на великому ліжку, двоє хлопчиків і русява дівчинка. Іра розповіла нам історію про те, що коли чоловік дізнався, що буде трійня, втік. Вона вже під час вагітності усвідомлювала, що доведеться ставити на ноги їх одній. До пологів я була абсолютно одна. Спасибі рідним, що не кинули в важку хвилину. Коли народила, брат з дружиною приїхали забирати мене з пологового будинку.
До 20-го тижня чоловік ще намагався зберігати спокій. Коли я лежала на збереженні, приходив, піклувався, фрукти купував. Потім просто пішов і сказав, що нам потрібно пожити окремо..За кілька тижнів до пологів мене знову поклали на збереження. І тут мені почали приходити повістки в суд. Чоловік мій подав на розлучення. Після моєї неявки в суд, нас розвели. І чоловік мій поїхав до себе на батьківщину, в Одеську область. Відтоді я про нього нічого не знаю.
Малюки народилися трохи раніше зазначеного терміну. Видно нервовий стан дався взнаки. Всі були недоношеними. Після пологів їх помістили в спеціальні бокси, хоча дихали вони самостійно. Медперсонал доглядав ретельно за ними. На наступний день мені дозволили на них подивитися. Це три янголятка, які освітлювали все своїм променистим світлом.
– Імена довго придумували?
– Мені було не до цього. Малюків назвали мої рідні, мама з братом.
– Як з пологового будинку додому добралися?
– Дякую брату з дружиною. вони мене забрали, а мама для нас житло приготувала. Брат і невістка несли двох малюків, а я третього. Щоб я одна робила поняття не маю. Зараз малюки розташувалися на моєму великому ліжку, а я поки на підлозі біля них.
У відділі реєстрації видавати свідоцтва про народження малюкам відмовилися. Аргументували це тим, що не минуло ще пів року після розлучення і ці діти вважаються народженими в шлюбі. Для їх реєстрації необхідна згода батька.
– Після виходу статті, колишній чоловік зателефонував і пообіцяв, що з’явиться для реєстрації дітей.
– Він не хотів їх побачити?
– Про це він мені нічого не сказав.
Варто сказати, що світ не без добрих людей. Під час нашої бесіди з Іриною, телефон часто дзвонив.
– Після виходу статті, багато людей дізналися, що нам потрібна допомога. Дзвонять, запитують, що необхідно купити. Привозять одяг, памперси. Є люди, які хочуть купити нам коляску для трійні. Я всім дуже вдячна. Поки правда не уявляю як я її на 5-й поверх буду тягнути. Але нічого страшного, головне, щоб дітки були здорові.
“Багато людей запитують, як я буду піднімати дітей. Це ж ціла проблема. Але для мене перш за все діти – це щастя. Не буде чоловічої руки, складно, звичайно доведеться, але страшного в цьому нічого немає. Бог дав дітей, дасть і на них. Адже світ не без добрих людей”.
Вам зустрічалися схожі життєві ситуації?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
