Наша героїня мала неабияку моральну стійкість. Була дуже сильною. І не треба одразу ж уявляти якусь спортсменку. Бо йдеться не про фізичну силу, а про духовну.
Дівчина випромінювала впевненість у собі, зібраність та неймовірну силу волі. Щоразу доводила всім і самій собі, що ніщо на світі не могло її зламати чи бодай похитнути. Зазвичай на таких дівчаток дивляться скоса, бо ті можуть за себе постояти. Ми ж звикли бачити жінок слабкими, беззахисними, яким тільки й залишається ховатися за спиною у чоловіка.
Упорядковувати своє життя наша героїня почала ще із самого дитинства. Вона завжди стверджувала, що у її характері для слабкості не було місця. Слід було рухатися тільки вперед, які б перепони не траплялися на її шляху.
Загартовувала її власна сім’я. Спадковість виявилася неймовірно сильною штукою. Її батько сидів у в’язниці. Матері до дітей діла не було. Вона думала тільки про те, як би зібрати грошей, щоб трьом донькам було, що поїсти і в що одягнути. Отож, ще тоді дівчинка зрозуміла, що бавитися з не ніхто не буде. І проблеми вирішувати потрібно було самостійно. Тому виховувала вона себе самотужки.
Така загартованість подобалася дівчині. Нікому вона, зрештою, і не заважала. Тільки коли справа до особистого життя дійшла, то юній красуні нарешті почали відкривати очі на дійсність. Потенційні наречені постійно звертали увагу обраниці на її силу. Аж занадто грубою вона виявлялася на їхньому фоні. Молодики просили її бути трохи жіночнішою. Обіцяли захищати, лиш би та хоч трохи дала слабинку.
Такі заяви нашій героїні не подобалися. Попри це, звучали вони все частіше і частіше. Дівчина злилася. Неймовірно лютувала і водночас не збиралася нічого змінювати. Навіть навпаки подібні слова мотивували її до ще більшої внутрішньої стійкості.
Дівчина тільки вказувала парубкам напрямок і більше ніколи не спілкувалася з тими.
Так тривало доволі довго. Усі хлопці постійно наступали на одні й ті ж граблі.
Втім, якось трапився один. Геть інший. Кароокий брюнет, який ніби й не помічав сили знайомої. Вона йому і такою подобалася.
Він просто покликав її заміж… Ото і все. Навіть не намагався змінити чи переконати у чомусь.
До того віку дівчина вже нагулялася. Тепер хотіла чоловіка, дітей – справжньої щасливої сім’ї.
Так вони й поженилися.
Через деякий час спільного життя чоловік сказав, що того вечора їм треба поїхати до його мами. Старенька приготувала вечерю радо чекає їх у гості.
– Але, якщо вона щось про роботу запитуватиме, то скажеш, що я заробляю більше.
– Для чого? Що за жарти?
– Не жарти. Це мою статусність підніме.
– Статусність? Але ти й кумедний. Що ти вже знову вигадуєш?
– Давай не будемо сваритися. Я ж нормально попросив.
Взагалі сімейне життя для нашої героїні виявилося доволі важким. Для нього потрібен трохи інший характер: більше поступливості, трохи смиренності. Але аж ніяк не море самовпевненості та впертості.
Дівчина працювала на роботі, опісля старалася готувати їжу і прати одяг. Як-не-як створювала затишок у домі. Вчасно викликала клінінгову компанію, щоб чоловікові чистенько було.
А взамін отримувала докори:
– Тебе прибирати не вчили? Ти взагалі хоч щось сама вмієш? Чого у нашому будинку чужі люди ходять?
– Я ж на роботі працюю. Я не встигаю все.
– А ти постарайся. І взагалі дітей народжувати вже пора. Я сина хочу.
Дівчина, звичайно ж, хотіла стати мамою, але нікуди не поспішала. Їй ледь вдавалося витримати рутину, яку їм подарував шлюб, а тут ще й за дитиною доглядати довелося б. Ні, вона таке точно не витримає. Ще й чоловік заявив якось, що з дитиною він сидіти не буде. Це жіноча справа. А коли дружина аргументувала все тим, що й сама працює на роботі і має фінансовий дохід, він тільки руками розвів.
Кудись раптом зникли її сили. Думала дівчина, що ніщо її не зламає, але це вдалося звичайному побуту.
З часом знайшла собі хорошого психолога. Почала копатися в собі та своїх думках. Це неабияк допомагало. Почала приходити до тями. Відновлювала сили та ресурси. Тільки довелося пожертвувати шлюбом. Розвелася з чоловіком, бо аж надто вони одне з одним цапалися. З таких стосунків хорошої сім’ї вже не вийшло б.
Але нічого. Знайшовся і на такий товар свій купець. Дівчина зустріла нового парубка. Той її силою тільки захоплювався. Вони одружилися. Створили міцний союз, де поважали одне одного. Тому наша героїня тепер знає точно, що головне у сім’ї знайти людину, з якою буде комфортно, яка піде на поступки і заради якої захочеться змінюватися самій. Бо люблять не красивих та хороших, а тих, хто підходить.
