Цікава історія, яка змушує задуматися.
Наталя ішла з роботи додому, як раптово до неї на вулиці підійшов чоловік.
– Дівчино, прошу вибачення. Я б хотів вас дещо попросити. Я зовсім не маю грошей. Чи б могли ви купити мені трішки продуктів. Можливо, макаронів або картоплі, — промовив перехожий, який був напрочуд добре одягнений.
Наталя спершу не знала, що відповісти чоловікові. Її спантеличила зовнішність чоловіка, оскільки він був тверезий, в стильному одязі та ще й симпатичний. Мало вірилося, що у нього немає грошей на картоплю.
– Ні, якщо він би попросив гроші, я б дала. А продукти купити мене ніхто ще не просив. Він став пояснювати, що останні гроші заплатив за орендовану квартиру, з роботи звільнили й не має грошей навіть на харчі.
Дівчина купила, звичайно. І не тільки картоплю і макарони. Ще курку взяла. І хліба, молока. Хлопець взяв номер телефону дівчини та чек, оскільки пообіцяв повернути все до копійки. Він дуже дякував та пішов зі слізьми на очах.
Дівчина була надзвичайно шокована та цілий вечір ще думала про цього хлопця. Вдома вона все розповіла чоловікові, а той глянув на неї та промовив:
— Розвели тебе, моя хороша. Як казала моя бабуся: “Прийми, Боже, за милостиню!”
Пройшло близько місяця часу й раптово до Наталі зателефонував чоловік.
— Вибачте, я не запитав ваше ім’я. Ви ще місяць тому купили мені продукти, й зараз я вам хочу віддати борг.
Іван, саме так звали чоловіка, розповів, що як тільки розпочалася війна, у нього все життя пішло шкереберть. На роботі вони закупили багато дорогого товару, від якого відмовився замовник. Збережень взагалі не вистачало.
— Мені було так соромно до вас підходити, ніколи не повірив би, що буду просити їжу.
Дівчина взяла від чоловіка лише квіти й пішла додому. У неї на серці була неймовірна радість, адже вона не втратила віру у добро.
