Ця дівчина дізналася все про найважливіше.
Іноді доводиться померти, щоб прославитися. Так сталося з 27-річною австралійкою Холлі Батчер. Її не стало 4 січня 2018 року – агресивна форма раку спалила дівчину буквально за рік. За день до смерті Холлі опублікувала на своїй сторінці в Facebook прощального листа. У ньому вона поділилася з «тими, хто залишається» своїми думками, розповівши, з чим їй прощатися найболючіше і що насправді є найціннішим у житті.
Буквально за пару діб послання зібрало понад 200 тисяч лайків. Ось що в ньому було.
«Трохи життєвих порад від Хол»
«Це трохи дивно – розуміти й приймати той факт, що ти смертний, у 26 років. Всього лише у 26. Смерть відноситься до тих речей, про які ми намагаємося не думати. День проходить за днем, і нам здається, що так буде завжди. Але одного разу трапляється те, до чого ти не готовий. Зовсім не готовий.
Про старість, яка може бути такою бажаною
Я завжди була впевнена, що коли-небудь постарію. Що одного разу моя шкіра стане в’ялою, у волоссі з’явиться сивина, на талії – зайві сантиметри. І всі ці зміни будуть пов’язані з моєю родиною – турботами про кохану людину, наших дітей. Я уявляла, що в мене народиться багато малюків. Що я буду співати їм колискові, недосипати, втомлюватися… Зараз розумію: я так сильно цього хотіла і хочу, що сама думка про ту сім’ю (сім’ю, якої у мене ніколи не буде!) заподіює мені неймовірного болю.
Це життя. Таке тендітне, дорогоцінне, непередбачуване… Кожен день – це безцінний подарунок, а не даність.
Зараз мені 27. Я не хочу вмирати. Я люблю життя. Я безмірно щаслива в ньому і кожну мить готова дякувати за це щастя своїм близьким. Але на жаль – від мене більше нічого не залежить.
Про страх смерті
Цей лист я пишу не тому, що мені страшно. Поки ми живі, ми не усвідомлюємо, що таке смерть і наскільки вона близька. І мені це подобається. За винятком тих випадків, коли нам з якої-небудь причини хочеться поговорити про це, ми удаємо, що смерті не існує. Що вона не трапиться ні з ким з нас. Це таке табу. Про нього не розмовляють. Мені теж складно це дається. Занадто важко. Занадто… незрозуміло.
Про проблеми, які насправді нічого не значать
Я хотіла б, щоб люди перестали так сильно хвилюватися через свої проблеми. На тлі смерті ці проблеми, стресові ситуації здаються сущими дрібницями. Просто повірте мені. Всіх нас – і мене зовсім скоро, і вас (можливо, через багато-багато років) – чекає одна доля. Ми всі зникнемо.
В останні місяці у мене було багато часу, щоб подумати про це. Найчастіше ці думки приходили до мене ночами, і я могла як слід проаналізувати їх в тиші. Так ось.
Кожен раз, коли вам хочеться понервувати через дрібниці, поскаржитися на своє життя, просто подумайте про тих, хто зіткнувся з цією проблемою. Такою, що її не подолати. Такою, від якої не втекти. Такою, яка перекреслює все. Згадайте про мене. І подякуйте життю, що ваші проблеми – це суща дрібниця. Їх, на відміну від смерті, можна подолати. Пам’ятайте про це.
Так, життєві труднощі можуть дратувати. Але спробуйте хоча б не виливати свій негатив на інших людей. Ви живі – і це вже щастя. Ви можете вийти на вулицю і вдихнути свіже повітря. Можете побачити, яким блакитним буває небо і якими зеленими – дерева. Можете, а я зовсім скоро вже не зможу. Вам пощастило. Дійсно пощастило.
Про те, як багато ми не цінуємо
Можливо, сьогодні ви потрапили в корок або не виспалися, бо ваші прекрасні діти будили вас всю ніч. А може, ваш перукар помилився й обстриг волосся коротше, ніж ви просили. Або накладний ніготь зламався. Або груди занадто маленькі, на попі целюліт, а живіт схожий на в’яле желе.
Господи, та перестаньте думати про це!
Я клянусь, ви геть забудете про ці речі, коли настане ваша черга! Все це нісенітниця, якщо дивитися на життя в цілому.
Я от дивлюся на своє тіло, як воно тане на очах, і нічого не можу з цим вдіяти… Все, чого б я хотіла, – це не ідеальні форми, а ще один день народження чи Різдво, проведене з сім’єю. Або ще один день (всього лише день!) наодинці з коханим і нашою собакою.
Іноді чую, як люди скаржаться на занадто складну роботу або занадто важкі вправи, які дає їм тренер в спортзалі. Ха! Будьте вдячні, що ви взагалі можете їх робити! Робота або тренування здаються такими буденними, нудними речами. Поки ваше тіло взагалі дозволяє їх виконувати.
Про здоровий спосіб життя, який не те, чим здається
Я намагалася вести здоровий спосіб життя. Напевно, це навіть можна було б назвати моєю пристрастю. Але все це зараз стало неважливим. Цінуйте здоров’я і власне працездатне тіло, навіть якщо у нього неідеальний розмір. Доглядайте за ним, любіть його – просто за те, що воно вас не підводить і воно чудове. Балуйте його рухом і здоровою їжею. Але не зациклюйтеся на цьому.
Міцне здоров’я – це ж не тільки фізична оболонка. Постарайтеся знайти душевне, емоційне і духовне щастя.
Тоді ви зрозумієте, наскільки не важливе те «ідеальне тіло», яке нав’язують нам мас-медіа і соцмережі. Видаляйте зі своєї стрічки всі облікові записи, які змусять вас сумніватися в красі вашого тіла. Неважливо, чий це акаунт – когось стороннього або друга. Будьте безжальні в боротьбі за власне щастя.
А ще будьте вдячні за кожен день, коли у вас нічого не болить. Говоріть спасибі навіть за ті дні, коли не дуже добре себе почуваєте через грип, спину, що захворіла, або, наприклад, підвернуту щиколотку. Так, це неприємно, але не загрожує вашому життю і скоро пройде.
Менше скаржтеся, люди! І більше підтримуйте одне одного.
Про те, яка важлива підтримка
Віддавайте, віддавайте, віддавайте. Це свята правда: ви відчуєте себе більш щасливими, якщо допомагаєте комусь. Шкода, що я робила це не так часто…
Відтоді як я захворіла, я зустріла масу неймовірно чуйних, щедрих і добрих людей. Я почула від них безліч добрих слів. Отримала море підтримки від сім’ї, друзів і навіть незнайомців. Це набагато більше, ніж я зможу віддати натомість. Я ніколи цього не забуду і до кінця залишуся вдячна цим людям.
Про те, наскільки любов важливіша від речей
Знаєте, це було б дуже дивно: маючи гроші, почати витрачати їх в кінці, перед смертю. У цей час зовсім не хочеться йти в магазин і купувати, наприклад, нову сукню (хоча я дуже любила шопінг раніше). Сукні втратили сенс. В кінці ти абсолютно чітко усвідомлюєш: нерозумно витрачати гроші на новий одяг або інші речі.
Замість сукні, косметики, прикраси купіть що-небудь приємне для свого друга. Що-небудь, що доставило б йому радість. Почастуйте друзів обідом. Приготуйте для них що-небудь самостійно. Купіть їм симпатичну кімнатну рослину, абонемент на масаж, подаруйте красиву свічку. Неважливо, що це буде. Важливо лише, щоб цей подарунок повідомляв вашому другу: «Я люблю і ціную тебе».
Про те, який важливий час
Навчіться цінувати час інших людей. Навіть якщо ви схильні спізнюватися – що ж, просто заведіть звичку готуватися до виходу з дому заздалегідь. Цінуйте те, що інша людина готова подарувати вам годину або півгодини, просто щоб поговорити з вами. Не змушуйте її чекати, втупившись в телефон. Цим ви заслужите на повагу.
Про те, що навіть подарунки часом не потрібні
У цьому році моя сім’я вирішила не робити традиційних подарунків на Різдво і навіть не прикрашати ялинку. Ви б знали, як мене це засмутило! Я мало не зіпсувала всім свято! Але все виявилося дуже незвично і мило. Оскільки нікому не довелося бігати по переповнених магазинах, мої близькі витратили час на те, щоб написати одне одному вітальні листівки.
Напевно, це було правильно: уявіть, якби родина все-таки вирішила зробити мені подарунок, я б скористатися ним все одно не змогла і він залишився б у них – дивно, чи не так? А листівки … Знаєте, вони означають для мене набагато більше від спонтанно придбаних подарунків. Мораль цієї історії: не потрібно витрачатися, щоб свято мало сенс.
Про те, на що ж потрібно витрачати гроші та сили
Якщо хочете витратити гроші – витрачайте їх на враження. Або хоча б не змушуйте себе відмовлятися від вражень, витративши все на матеріальну, по суті непотрібну вам дурницю.
Витратьте день, щоб поїхати, нарешті, на пляж – вибратися в поїздку, яку ви давно відкладали. Пориньте в воду, зарийте пальці в пісок. Відчуйте солону воду на своєму обличчі.
Відчуйте себе частиною природи.
Відчуйте цей момент, насолодіться ним, а не намагайтеся зловити в камеру вашого смартфона. Нерозумно проживати життя через екран смартфона, нерозумно витрачати час на пошуки ідеального кадру! Просто насолоджуйтеся цим моментом. Самі! А не намагайтеся зловити його для когось іншого.
Так, ось риторичне питання. Час, який ви щодня витрачаєте на макіяж і укладання – чи вартують ці справи його витрати? Ніколи не розуміла цього в жінках.
Прокидайтеся раніше, слухайте спів птахів, насолоджуйтеся першими барвами сходу сонця.
Слухайте музику. Саме слухайте! Музика – це ліки. Стара краща.
Обійміть свого домашнього улюбленця. Я буду відчайдушно нудьгувати за своїм собакою.
Поговоріть з друзями. Не телефоном. Як у них справи насправді?
Подорожуйте, якщо цього хочете. Або не подорожуйте, якщо не хочете.
Працюйте, щоб жити, але не живіть, щоб працювати.
Серйозно: робіть тільки те, що змушує ваше серце битися швидше, а вас – відчувати себе щасливим.
Хочете торт? З’їжте – і ніякої провини!
Скажіть «ні» тому, чого ви не хочете.
Перестаньте думати про те, що подумають про вас і ваше життя інші. Так, у них можуть бути інші уявлення про те, як треба і правильно. Але ви можете побажати прожити найбільш пересічне, зате повне щастя життя – і будете абсолютно праві!
Говоріть близьким, що любите їх, так часто, як це можливо. І любіть їх щиро, всім серцем.
Якщо щось змушує вас відчувати себе нещасними, чи то робота чи особисте життя… Просто напружтеся і змініть це! Ніхто з нас не знає, скільки часу йому відведено. Не можна витрачати цей дорогоцінний час на те, щоб страждати. Так, я знаю, це часто повторюють. Але ж правда!
У будь-якому випадку це всього лише поради від молодої дівчини. Можете слідувати їм чи ні – я не наполягаю.
Про те, що кожен може зробити прямо зараз, щоб світ став кращим
І останнє. Якщо можливо, зробіть добру справу для людства (і мене) – станьте донором крові. Цим ви врятуєте чиєсь життя, а заодно і самі відчуватимете себе краще. Кожна здача крові може врятувати три життя! Це величезний внесок, який доступний кожному.
Донорська кров (а я вже збилася з рахунку переливань) дала мені можливість прожити ще один рік. Рік, за який я завжди буду вдячна, тому що провела його тут, на Землі, зі своєю сім’єю, друзями й собакою. Це був найбільш чудовий рік в моєму житті. Дякую.
І до зустрічі…»
