Мого чоловіка не стало чотири місяці тому. Я залишилася з п’ятирічною дитиною, кредитами і продуманою свекрухою, яка вже на прощанні з чоловіком мені почала розповідати, що і як треба ділити. Ну якраз же та хвилина. Я її раніше ніколи не розуміла, а після такого вчинку узагалі розмовляти і бачитись з нею не хочу?
Її цікавить квартира, в якій ми зараз живемо. Вона належала чоловікові, якому свого часу її подарувала бабуся по батькові. Тобто, за великим рахунком, у свекрухи ніяких особливих прав на цю квартиру немає. Тим більше, для нас з донькою це зараз єдине житло.
Але свекруха свято впевнена, що квартиру я повинна звільнити, тому що це її подушка безпеки на старість. Раніше син їй допомагав, а тепер доведеться самій розбиратися.
— Ти ж мене доглядати не будеш? От я про себе сама і думаю.
На додаток до всього залишилися кредити, які мені тепер належить гасити. Один кредит брали на ремонт, його майже закрили. А другий кредит на тридцять тисяч брали, коли з’ясувалося, що свекруха вже досить довго не платить за квартиру. Коли дійшло до крайньої точки, до кого вона в сльозах прибігла? Звичайно, до сина.
Вона обіцяла чоловікові, що буде якісь гроші з пенсії віддавати в рахунок кредиту, але вже тоді це здавалося казкою. Значить, за комуналку вона не платила, бідкалася, що грошей не вистачало, а тепер раптом почне гроші віддавати. Природно, ні копієчки вона нам не віддала. На даний момент залишилося виплатити ще двадцять тисяч. Плюс наш за ремонт п’ятдесят.
Тут аби на все вистачило, утримувати дитину, жити на щось. Знімати квартиру зараз взагалі не варіант. Та й не хочу. Ми з чоловіком разом цю квартиру обживали, сюди дочку принесли, це мій дім. А якщо прибрати лірику, то сюди вкладено чимало моїх грошей, тому що ремонт робили на совість, тому в кредит і влізли.
Але свекруха не заспокоюється. Сама мені телефонує, ще й всю рідню на вуха поставила. За її словами, квартира взагалі її, а невістка з’їжджати не хоче.
Ходила консультуватися з юристом, він сказав, що за законом вона таки має право на якусь частку, але не на всю квартиру це точно. Сказав, що краще домовитись нормально, адже на суди витратить більше піде ніж отримає його мама.
Я їй це повідомила при черговій зустрічі. Намагалась говорити спокійно і зважено. Пояснювала, що віддам їй певну суму грошей, аби лиш не витрачатись на всю ту тяганину. Що ви думаєте? Пані таке шоу влаштувала, що я вирішила іти до кінця. Хоче спадку? Отримає, але я стоятиму за кожну копієчку.
З вовками жити по вовчі вити. Я не одна, у мене дитина. От заради неї і витримаю все. Чи я не права?
